Єва. Розділ 5. Частина 2
Отже, пішли ми в ліс. Всю дорогу Настенька щебетала біля мене, відганяючи від мене кожного, хто намагався до мене заговорити. Це мені нагадувало цуценя, яке ревнує хазяїна до іншої живності. Але я не хотіла її відштовхнути від себе, тому лише посміхалась і вливала в себе літри дешевого пива.
Поки всі розбивали табір, збирали хмиз, смажили шашлики та варили кашу, я сачкувала як могла. Мені було нудно і хотілось з кимось посваритись. В надії, що мене не хватяться до вечора я пішла на пошуки пригод. Я просто гуляла по хащах, тримаючи в руці банку пива і в зубах недопалок «Lucky Strike». Мій п’яний мозок проводив паралелі від мене до Білосніжки чи ще якоїсь казкової бляді, яка ходила по лугам, співала і обіймалась із безрогими Бембі. Але в милих казочках не сказано, що гуляючи по лісу, ти повинен загнать півсотні колючок, подерти руки-ноги і бути обкусаним мурахами чи комарами. Приблизно через пів години безцільного ходіння по лісу, я вийшла до лісового озера. Пославши все до дупи, вирішила покупатись. Якби я була твереза, я б ні за які гроші не полізла в незнайоме озеро, серед лісу. Але тоді думок про подвійне дно чи про підводне чудовисько, яке мене ковтне і не вдавиться, не було. Вода була просто чудовою – прохолодна і абсолютно прозора. Я, мабуть, вирішила, що купатися одягненою дуже зручно і приємно. Сарафан прилипав до ніг, коли я намагалась пливти, а вода, яка набиралась в пелену, була своєрідним якорем і не давала пливти. Я декілька разів пірнула, і почула з берегу:
- Єво! Євко !– склавши ручки рупором, по березі стрибала Настенька і гукала мене. Я попливла до берегу. Дівчина була вже добряче весела і лупала на мене п’яними оченятками.
Вона стояла по кісточки у воді, махала ногами і обдаючи мене і себе водоспадами бризок. Я підібрала з берегу сигарети і плюхнулась на пісок. Дівчина, як молоденьке козеня, стрибала навколо, крутилась навколо своєї осі, сміялась, розкинувши в боки рученята і задерши голову до сонця. Дитина, така дитина. Я мовчки курила на піску, витягнувши ноги і опершись на руки. Нарешті Настенька впала біля мене :
- Єв, у тебе вже колись було з дівчиною ?
- Секс ?
- Так, він самий – дівчина заглянула мені в обличчя.
- Ні, ще не було. Але це ж все можна виправити. – я нахабно посміхнулась і затяглась
- Єво, я тобі подобаюсь ? – муркнула Настенька.
- Подобаєшся. – я відкрила банку з пивом і протягнула їй. Дівча жадно присмокталося до неї, а я знову глибоко затягнулась.
Голова в мене була абсолютно пустою, лише пульс гупав у лівій скроні. Мабуть, допилась. Ай, один раз живемо. Настенька щось щебетала під боком про те, чим вона займається у вільний час. Вона дійсно думала, що цікавить мене, як особистість, а не як сексуальний об’єкт. Наївне, дурне дівча.
- … сама собака вже старий, але я все одно люблю його .—дівчина не закривала рота, і вже розказувала мені про свого пса.
Я повернулась обличчям до неї. Дівчина була настільки близько, що ми торкнулись носами. Її величезні очиці блищали, а губенята були вологими. Я легенько провела рукою по її білій шиї, відкидаючи важке волосся. Настенька замовкла і лише пильно дивилась мені в очі. Я торкнулась губами білої ключиці, дівчина вигнулась мені на зустріч, а банка з пивом покотилась по березі. Настенька впала на вологий пісок, а я нависла над нею, обціловуючи тендітну шийку, ніжні плечі, тугенькі груденята, і спускаючись нижче. Футболка полетіла в бік. На її пласкому животику виступили сироти. Я розуміла, що течу як сучка. Пальці легко справились з ширінкою її шортів. Дівчина вигиналась мені назустріч і дрібно тремтіла. Моя рука стисла її груденя, вона вчепилась мені у волосся. Я зрозуміла, що маю це зробити. Шорти полетіли слідом за футболкою, а її ніжки розвелися в різні боки, пускаючи мене до гарячого лона .
Подібні роботи