надихнув гурт Мері , пісня "На шматки".
Але як можна здатись, коли ти сам собі творець. Ти сам собі твориш своє життя, свій наступний день. Це ти вибираєш чи піти сьогодні на вулицю чи сидіти вдома. Це ти вирішуєш гнити тобі чи розквітати.
Як можна опускати руки, коли люди без частин тіла встановлюють світові рекорди зі спорту, а ти тупо навіть не хочеш віджатись кілька раз від землі, бо тобі лінь і ти типу немаєш часу. Як ти хочеш досягнути успіху, якщо ти закрився у своїй власній норі, де з кожним роком все більше смердить лінню та втрачаються яскраві кольори. Як ти хочеш змінити свою країну, якщо ти маєш рот і ти мовчиш, бо тобі страшно. Тобі страшно, коли вбивають твоїх братів, захоплюють твої рідні землі, де ти колись бував і звав їх Батьківщиною, яку тепер поступово відбирають вороги. Це тобі страшно? А ти подумай про матерів, які чекали своїх синів та дочок і не дочекались. Вони бачили останній раз їх усміхненими та радісними, робили їм харчі в дорогу, а вони повернулись мовчки, без зайвих слів, без стуку в серці.
Поки ти мовчиш - гинуть герої. Поки ти склавши руки, нічого не робиш - вороги ще ближче. Хочеш змінити світ, почни з себе. Хочеш змінити себе - розівчись довго сидіти. Хочеш бути вільним - рви кайдани самозакоханості та егоїзму. Хочеш жити - працюй. Якщо не ти, тоді ніхто. Бо ніхто це зараз модно.
Bergino
0
0
18
Поезія | Версія для читання 12 чер 2014 о 05:22
Подібні роботи
