Сукня і бронежилет
В руках, в ногах, але найгірше – груди.
Ще сотню раз тобі всміхнуться чемно,
Та віри в добрі наміри не буде.
Ти молода, ти воїн, що надовго
Забув про меч і сіяв неврожаї.
В твоїх криницях завжди було слово -
Твоя свобода, решту - наверстаєш.
Хоч був би бій, то ж ні, так підло, збоку,
Хіба ж насправді б’ються так ведмеді?
Орли (ще й двоголові) мітять в око,
А пазурами рвуть співочу леді.
Ти дуже зла, у тебе в грудях дірка,
Пробило танком чи з ПЗРК.
Вже не важливо, але дуже гірко,
Що когось з ТИХ ростила ти сама.
Твій час прийшов, згадай величні битви,
Свій переможний, войовничий лет.
Коли затихнуть ворогові хрипи,
На сукню зміниш свій бронежилет.
Victoria
8
2
18
Поезія | Версія для читання 15 чер 2014 о 03:37
мітки: вірш Україна війна
Анонім
Критика
У захопленні від Вашої поезії. Відчувається багатогранність образу: України, матері, жінки-борця, яка створена для іншого, але змушена стати воїном, борцем. Їй більше пасує сукня, а обставини змушують одягти бронежилет. Нагадує твір Є.Маланюка "Стилет чи стилос" за назвою, а за ідейністю наближається до творів І. Франка, Лесі Українки. Єдине, що пораджу, поекспериментуйте з римами
Подібні роботи
