Ревную

Ревную. Серйозно, ревную жахливо,
коли при згадці про тебе з ніжністю посміхаються не тільки мої губи.
Інколи картаю себе за те, що така "правильна" і несмілива,
що не можу поводитися з тобою байдуже і грубо.

Серед натовпу моє мовчання наче залізними нитками зшите,
а серце, що вистрибує з грудей, байдужі люди ліктями вштовхують назад.
Проте вдома, стоячи під холодним душем, так важко з себе змити
сліди від твоїх поглядів. Це те саме, що віддерти шкіри шмат.

"Ти сильна", - кажуть подруги. "Не твоє", - кажуть друзі.
Знаєте, легко про це говорити, одночасно попиваючи чай і насолоджуючись шоколадом.
Після таких порад мені не важко притворитись, що я просто "злегка не в дусі",
хоч насправді такий стан було б краще назвати адом.

Мене немов накрили ковпаком, де нема ні повітря, ні будь-яких відчуттів,
я вже не вірю, що вибратися звідти на волю можливо.
Не бачу сенсу зараз в існуванні інших не зовсім потрібних світів,
бо живу в твоєму і просто ревную, серйозно, ревную жахливо.
Amster_Dama
Amster_Dama
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 13 лип 2014 о 08:43
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024