Про нас
Журнал
Конкурси
Роботи
Автори
ARTPEDIA
Вхід
➨
Реєстрація
Роботи
МІРА
по даті
по рейтингу
Всі роботи
Фаворити
1
2
>
>>
перейти
Балада про хату
Її будували так весело, дзвінко:
Дзвеніла сокира, сміялася пилка,
І пестила щітка стіну.
Тепер у ній тихо і в свято, і в будень.
У хату цю так і не в’їхали люди.
Так сталося — хтозна, чому.
Стоїть при дорозі, мов жінка н
0
12
1
МІРА
Поезія
МОГИЛА ПОВСТАНЦЯ
Друзiв тодi не кликав,
був-бо один, як перст.
З серця останнiм криком
вирвався в небо хрест.
Чеку зiрвав з гранати,
"Я не здаюсь!" — кричав...
Вiн не хотiв вмирати:
вдома ждало дiвча.
…Чи не її хустину
видно бiля хрес
8
МІРА
Поезія
Я малюю для тебе квіти
чорні і білі...
Богдан Корвач
Оживають мальовані квіти,
обнімають, окутують тишу.
Кожна біла пелюстка — то віршик,
кожна чорна — в мовчання одіта.
Сивий вітер роздмухує осінь
недоречно якось
9
МІРА
Поезія
ВАЛЕНТИНА МАЛЯВІНА*
Доведи! І розкрилися вени,
ніби очі, від полиску бритви.
Витанцьовував вітер шалений,
як шаман ув екстазі молитви.
Тріпотіли листочки на буках…
Довела… довела аж до краю…
Кров'ю вивела кожную букву
у банальному сл
9
МІРА
Поезія
ПРИВІТАННЯ
Не перший день, не перший рік знайомі,
вже за плечима юність гомінка,
та є у нас надійна пристань вдома,
розмова ніжна і любов палка.
Нехай хоч скільки раз птахи у вирій
летіли й поверталися назад,
та наші душі обніма
7
МІРА
Поезія
БАТЬКАМ
Ще очi, мамо, кольору весни,
а руки нiжнi, наче квіт шафрану,
та сивий iнiй випав восени
i на волоссi Вашiм не розтанув.
Ще погляд, тату, лине до зiрок
i грiє нас в часи сумні, несталi,
от тiльки уповiльнюється крок,
а в голосi вi
10
2
МІРА
Поезія
М.К.
Ти часом озираєшся в юрбі,
Хоча тебе давно ніхто не кличе.
Русявий серпень грає на трубі,
Пливуть, як музика, чужі обличчя.
Уже не знаєш, де подів ключі,
Щоб всі замки відкрити на воротях.
На мить простягнеш руки до сві
9
МІРА
Поезія
Буває так, що падає земля
у темну прiрву вiдчаю i муки,
а душу точить зради чорна тля,
прийшовши iз неспокоєм без стуку.
В гiрких питаннях губиться снага,
зi всiх бокiв накочується морок,
i виповзає iз кутка нудьга —
такий
13
1
МІРА
Поезія
ПОЕТОВІ
вечір пастелями небо розпише
небо призахідне небо черлене
я перечитую ваші всі вірші
раптом якийсь написали для мене
вечір-художник всміхнеться у вуса
що ти надумала жінко статечна
я ж перечитую наче молюся
слово
14
МІРА
Поезія
ПЕРШI СЛЬОЗИ МОЇМ ГУРТКІВЦЯМ
ридатимеш до ранку над щоденником
малюватимеш першi жалi на полях
а виходитиме ЙОГО профiль
писатимеш повнi вiдчаю вiршi
а вранцi твердо вирiшиш
забуду
заїдатимеш думку бабусиним печивом
топитимеш у кавi з молоком
зах
7
МІРА
Поезія
сімсот тридцять одна тисяча
сімсот тридцять сьомий раз
зійшло сонце нової ери
але ми його не помітили
наші очі засліплені неоном
ми створені із силікону
фаст-фуду і кока-коли
і скріплені суперклеєм імені
МОЛОДЬ
н
7
МІРА
Поезія
НАРЕЧЕНА
Весільна ніч і зорі, як сережки,
і ти танцюєш в парі з молодим.
Ох, біле плаття, золоті мережки...
Спинився Час — одвічний пілігрим.
Всміхайся, а радіти будеш потім,
щоб не на людях, щоб ніхто не знав
про те, що вас вінчав
9
1
МІРА
Поезія
КОЛИСКОВА
Вiдлiтає синiй вечiр в чарiвнi палати.
появляються на небi зорi де-не-де,
а маленький мiй синочок дуже хоче спати,
перший сон його за руку в казку вiдведе.
Там танцюють дивнi звiрi, сонцем свiтить сонях
i дiвчину-полонянку виз
7
МІРА
Поезія
ОДНОКЛАСНИКАМ
Прости нам, наша юносте, прости
перегорання в осяйних зенiтах.
А хто з нас не утратив чистоти,
тому Господь її поверне в дiтях.
Прив'язанi до неба i землi,
поволi розпливаємося в зливах.
Ми важко забуваємо жалi,
та легко з
7
МІРА
Поезія
ЗЕЛЕНI ОЧI
якiсь обличчя фрески пам'ятi
очищаєш вiд пороху буднiв
i зазираєш в їхнi очi
чомусь усi вони зеленого кольору
вiд часу а чи такими й були
зеленi очi люблять наймiцнiше
зеленi очi не прощають зради
вони твої суддi у сивих ман
8
МІРА
Поезія
Про нас
Наша команда
Техпідтримка
Країна творчості
JURAMAX
© 2010-2024
Українська
Русский
English
Deutsch
Italiano
Polski
Magyar
Site map
