9 серпня в Києві спостерігалась поява доволі великої кількості людей абсолютно різного віку із дивним зелено-оранжевим кольором шкіри, заплямованим веселкою одягом і геть непристойними посмішками на обличчях. Серед них ще траплялись особливо небезпечні особистості з провокативними картонними табличками " Безкоштовні обійми".
Осередком цього морального Содому був Льодовий стадіон. Саме там піж невигадливу, але ритмічну музику знайомі і незнайомі люди з воістину дитячим захватом розфарбовували один одного, влаштовували бої водяними пістолетами, висолопивши кінчик язика, зосереджено витискали відбитки долоней на стіні Миру.
Втомлені, діставши з завернутих в целофан рюкзаків бутерброди чи потягуючи куплені прохолодні напої і примруживши очі, спостерігали за барвистим натовпом. Найбільш екстремальним робили безкоштовний аквагрим і зачіски в стилі Франкенштейна.
Так в Україні вдруге проходив фестиваль фарб Холі. Запозичений в Індії він тим неменш чудово інтегрувався в у дозвілля українського соціуму. Тут люди відкидали вік, посади, будь-яку серйозність і дозволяли собі побути божевільними. Спочатку було трохи химерно бачити кремезних хлопців у водолазних масках і з іграшковими пістолетами, але після того як в твої легені потрапляв кольоровий пил, разом з ним там з*явллось з*являлось відчуття, яке улюблена Меррі Поппінс називала Смішинкою і ти мимоволі піддавася цьому картатому шалу.
Звісно, мед не без дьогтю, різала вуха переважно російська мова ведучих і засмучувала кількаразова нестача фарби. Проте в порівнянні з отриманим позитивом це видалось дрібницями. Порадувало, що організатори фесту влаштували все геть по-іншому, ніж минулого року. Дуже актуальною була ідея створення флешмобу, коли учасники,підкидаючи фарбу, утворили у повітрі український прапор. Такі, здавалося б дрібнички, все-одно згуртовують і створюють певне відчуття єдності.
Безумовно багато в чому дружня і позитивна атмосфера завдячує організаторам ( Хотілося б подякувати пану Григор*єву за таку чудову ідею і креатив). Проте надзвичайно велику роль зіграли і люди , що прийшли. Схоже сприйняття натовпу було на концерті гурту "Океан Ельзи" 21 червня. Коли людей надзвичайно багато, але вони не сприймаються "сірою масою" , а скоріше різномасною мозаїкою. Тож в самій гущі, ти нерозчиняєшся, а стаєш частинкою, привносячи, а не жертвуючи власною індивідуальністю.