"Жінка – нігер нашого світу.
Вдумайся в це і зроби хоч щось.
Ми змушуємо її танцювати і фарбувати обличчя.
Змушуємо народжувати нам дітей,
А потім залишаємо її наодинці зі старістю.
Кожного дня ображаємо її по ТБ,
А потім дивуємось, що у неї зовсім немає сили волі.
Жінка – рабиня рабів.
Жінка – це нігер нашого світу..." (Джон Леннон)

Вам знайоме поняття “фемінізм”? Дуже часто, почувши це слово, люди не зовсім точно і правильно розуміють його значення. Але якщо бути відвертим, то чітко окресленого визначення фемінізму немає. Уявіть собі, що в літературі існує понад 300 тлумачень цього слова! ФЕМІНІЗМ походить від латинського слова femina, що в перекладі означає жінка. Але це не просто якийсь термін, це – соціально-політична теорія, в якій аналізується пригнічення жінок і вищість чоловіків як в історичному минулому, так і в сьогоденні. Фемінізм можна вважати широким соціальним рухом за рівність прав і можливостей для жінок. Це не тільки ідеологія, це - філософська концепція культурного розвитку, що є альтернативою європейським традиціям. Безліч вчених намагались показати своє ставлення до нової ідеології. Так, Відон вважав, що фемінізм – це політика, спрямована на зміну співвідношення сил – чоловічої і жіночої. Сам термін був сконструйований соціалістом Шарлем Фур’є наприкінці 18 століття. Феміністами, на його думку, були прибічники того, що жінка і чоловік повинні мати рівні права. Численні суперечки з приводу становища представників слабкої статі в суспільстві прослідковуються ще від так званої епохи “високого середньовіччя”. В історії фемінізму витоки феміністичної концепції пов’язують з жінками-єретичками, які одними з перших висловили невдоволення своїм становищем. Саме вони дещо перекрутили вчення Христа, який сприймався ними як особа без визначеної статі, і якого вони вважали більше подібним до жінки, аніж до чоловіка. Можна назвати імена перших феміністок: Ізотта Ногаролла, Лаура Черета, Крістіна Пізанська, Афра Бенн, Мері Естел.

Початок XVIII століття вважають періодом, коли дівчат і жінок почали називати слабкою статтю. Але вже в середині цього ж століття французькі просвітителі вирішили боротися з таким визначенням. Про це свідчать праці Дідро, Вольтера, Руссо... Протягом усього 18 століття жінки європейських країн приймали активну участь в житті суспільства. Багато з них самі заробляли собі на життя і володіли економічною незалежністю. Простолюдинки відвідували публічні місця, а заможні дами намагались через своїх друзів і знайомих “влізти” в політику. Жіноча половина людства просила визнання їхніх прав на громадянське життя – на освіту, працю, повагу і визнання.

Першою американською феміністкою вважають Абігейл Сміт Адамс (1744–1818). Вона ввійшла в історію фемінізму знаменитою фразою: “Ми не будемо підкорятися законам, в прийнятті яких не брали участі, і владі, яка не представляє наших інтересів.” В 1789 році було прийнято так звану Декларацію прав чоловіка і громадянина. Згідно з нею, вільні права мали тільки чоловіки. Звісно, що це обурило жінок, тому вони почали виявляти своє невдоволення. Перший протест відбувся у Фанції. Після нього оголосили Декларацію прав жінки і громадянки.

Що ж було далі? Після численних випробувань, тиску влади зокрема, жінки все ж досягнули того, чого прагнули – рівності. Здавалося б, чого ж ще бажати? Коли в епоху середньовіччя ми, жінки, бажали визнання наших прав, то тепер ми маємо їх вдосталь. Але чи не забагато ми взяли на свої плечі?