Про «Останні дні на Марсі» та «Армію Франкенштейна», або Кінематограф імені Едварда Вуда-молодшого

«Армія Франкенштейна»
Жанр: Фантастичний бойовик жахів.
Режисер: Річард Рапгорст.
Світова прем’єра: 26 січня 2013 року.
Вікові обмеження: 17 років.

«Останні дні на Марсі»
Жанр: Фантастичний трилер.
Режисер: Рорі Робінсон.
Світова прем’єра: 20 травня 2013 року.
Вікові обмеження: 13 років.

Фільми, про які йтиметься в даній рецензії, здавалося б, не схожі одне на одного абсолютно: «Армія…» - фільм жахів про Другу світову війну, «Марс…» - фантастичний фільм про космос. Що може об’єднувати ці фільми? Відповідь проста – трешовість та безґлуздість, які будуються на зомбі-складовій. А також, аналогії з фільмами Едварда Вуда-молодшого. Одразу, хто не знає, Ед Вуд – засновник трешу в кінематографі й кінематографіст, якого визнали найгіршим режисером в історії світового фільммейкерства. Думаю, подальша розповідь дасть розуміння таких порівнянь.
Почнемо з «Армії Франкенштейна» (Frankenstein’s Army). Американський фільм про події кінця Другої світової війни, в якому ми спостерігаємо за пригодами групи радянських воїнів, закинутих глибоко на німецьку територію. Група шукає зниклих розвідників. Натомість знаходить випалене селище, гори спалених трупів й божевільного дідуся-фермера. Він обіцяє солдатам показати їх побратимів, натомість приводить тих до пекла – в надсекретну нацистську лабораторію доктора Франкенштейна. Далі за списком: надпотужні надлюди з надможливостями, яких створив онук давно відомого нам ще з літератури злого (?) генія. Але ці надлюди є швидше зомбі без мозку та емоцій, аніж люди. До того ж це не просто зомбі – вони оснащені різноманітними корисними для вбивства засобами: замість шкіри в них броня, замість рук (подекуди й ніг) у них пили, болгарки, серпи й молоти тощо. Це нова, керована лише доктором Франкенштейном, армія, за допомоги якої він хоче спинити війну й захопити цілий світ собі. Отакий невигадливий та невибагливий сюжет.
Звідки аналогії з Едом Вудом? Сюжетна аналогія: фільм «Наречена монстра» (Bride of The Monster, 1955 рік), в якому за сюжетом на болоті в закинутому будинкові живе схибнутий російський учений доктор Воронофф й за допомоги атомної енергетики намагається винайти надлюдину. Далі все за награною схемою і в результаті всі померли. Звичайно, що Ед Вуд не був новатором в царині таких сюжетів, але саме цей його фільм першим спадає на думку, при перегляді «Армії…».
Аналогія за спецефектами та якістю зйомки з тим самим фільмом Вуда. Здавалося б, розрив у часі та технологіях біля 60-ти років, а не змінилось нічого. З того сумно.
Окремо висловлюсь по ляпам фільму. Знято його у вигляді документального фільму (тобто, головний герой весь час за камерою, яку нібито тримає, й фільмує все, що відбувається довкола). Час – кінець Другої світової війни. Звідки тоді на фронті кольорова камера, яка взагалі була рідкістю в тогочасному СРСР? Величезний комуністичний пафос героїв фільму (звертання одне до одного тільки на товариш, звеличення імені Сталіна тощо) можна було б зрозуміти в радянському кіно, але аж ніяк не в сучасному американському. Тим паче, що деякі персонажі навіть не належать до «радянського народу». І поруч з цим гіперболізована звірячість радянських солдат також трохи від себе відштовхує. Адже, попри те, що звірства існували в ті часи з усіх боків, виглядає так, що кожен комуніст є обов’язково садистом. В кінцевому підсумку фільм хоча й дивиться на одному диханні й спокійно, але лишає за собою гіркий осад деградованого кінематографу. У Вуда, принаймні, таке кіно було новаторством, й сьогодні є визнаною класикою (хай і зі знаком мінус).
Другий заявлений фільм – «Останні дні на Марсі» (The Last Days on Mars) лишає по собі ще більший негативний осад. Від нього хоча б очікування більші були. Фільм знято ніби як на злободенну тему, яку останнім часом широко освітлюють в пресі – подорож людини на Марс. От ми цього року вийшли на один з останніх етапів відправлення першої експедиції, оголосивши імена майбутніх мешканців Марсу; запустили на днях потужний марсохід, який має дослідити наявність на Марсі метану. На тлі цих подій фільм про колонізацію Марсу виглядає вчасним і доречним. Але не з таким же сюжетом!
Ми спостерігаємо події недалекого майбутнього. Друга міжнародна експедиція на Марсі добігає свого кінця. Члени експедиції готуються за добу вирушити в подорож на Землю. Вони зібрали достатньо проб ґрунту та інших заборів задля експериментів, їм лишається лишень трохи зачекати. Аж тут, звідки тільки взялася, невідома бактерія на одній з проб починає заполонювати одного за одним члена екіпажу. Люди починають гинути, їх трупи висихають, а потім… постають з мертвих й починають вбивати своїх колишніх побратимів. В кінцевому результаті знову всі загинули! Точніше, перетворились на зомбі.
Сюжетна лінія не тішить, направду хотілось чогось ширшого і глибшого. Сама якість зйомок теж бажана була б на вищому рівні. Адже знімальна група навіть не навантажувала себе зайвою роботою над пошуками локацій. Вони приїхали у Великий каньйон й стали попід першою ж найвпізнаванішою скелею. Шарм Марсу зникає моментально, і ти вже не віриш про комічність подальших подій. Мушу віддати належне – зйомки з технікою (особливо польоти в небі над Марсом та в космосі) видалися на диво чудово! Але це єдине, що може потішити око в цьому фільмі. Акторська гра (попри присутність акторів не таких вже й невідомих та поганих) трохи не сягає бажаного рівня.
Аналогії з Едом Вудом: фільм «План 9 з далекого космосу» (Plan 9 from Outer Space, 1959 рік). Там за сюжетною лінією зомбі-вірус потрапляє на Землю. Приносять його сюди прибульці з метою знищення надто агресивних людей. Звичайно, ідею розгорнуто не так широко, як в «Марсові…», але вона знову вгадується. І знову – хтось є новатором і класиком, а хтось відійде в небуття за рік…

«Армія Франкенштейна»
Кому варто дивитись: любителям фільмів жахів, зомбі-фільмів, трешового кіно, нестандартного військового кіно.
Кому не варто дивитись: поціновувачам якісного кінематографа; глядачам, втомленим від зомбі та дешевого трешу; особам, які хворобливо сприймають тему Другої світової війни; дітям.

«Останні дні на Марсі»
Кому варто дивитись: любителям космічної фантастики та зомбі-фільмів.
Кому не варто дивитись: поціновувачам якісного кінематографа; вибагливим любителям космічної фантастики; тим, хто втомився від зомбі-фільмів; марсіанам .

Дивіться тільки хороше кіно!
Ваш, Ілько Біленко-Шумахер.

Оригінал - http://bilenko-shumacher.blogspot.com/2013/11/blog-post_13.html ; російськомовна версія - http://bilenko-shumacher-ru.blogspot.com/2013/11/blog-post_13.html.