Всесвітня війна Z. Все тільки розпочинається

27 червня цього року на екранах українських кінотеатрів почалась демонстрація чергової апокаліптичної стрічки пера американського кінопрому – «Всесвітня війна Z» (World War Z). В головній ролі (а також продюсером стрічки) виступив помітно зістарений Бред Пітт. Поза замиленістю сюжету (атака зомбі на людство) та окремими проблемами під час зйомок (про це пізніше), включно з провалом попередніх переглядів у фокус-групах, фільм зібрав непогану касу (понад 500 млн. доларів при вкладених 190 млн.). В чому ж секрет?
Давайте від початку й по сюжету. Фільм почали знімати ще 2011 року, зйомки відбувались в кількох державах (Шотландія, Америка, Румунія). В основу покладено вже такі осточортілі оповідки про зомбі-монстрів, які пожирають людей. Чесно кажучи, перші хвилин 30-40 мене не покидала думка, що дана стрічка є синтезом фільму-катастрофи «Післязавтра» (The Day After Tomorrow, 2004 рік) та трешового комедійного фільму жахів-мюзиклу «Атака зомбі-курей» (Poultrygeist: Night of the Chicken Dead, 2006 рік). Якщо перший фільм не потребує представлення, то про другий скажу, що людям не під кайфом його краще не переглядати, інакше ви ризикуєте заробити запалення мозку J. Через такі аналогії рівень мого скептицизму шкалив до фінальних титрів, й, чесно кажучи, не даремно. Адже «Всесвітня війна Z» й направду є швидше новим прочитанням старих сценаріїв вищезазначених фільмів вкупі з усіма частинами «Оселі зла» (Resident Evil, 2002-по сьогодні), аніж пошуками чогось нового у вичерпаному жанрі зомбі-фільмів.
Здобутки даної стрічки полягають в тому, що автори не намагаються особливо героїзувати якусь із націй (а особливо, самих американців, які в кожному другому фільмі рятують планету), вони героїзують людські якості: порядність, терпимість до інших, взаємодопомогу, розум, стійкість, самопожертву. А також – сімейні цінності. Ми бачимо й деякі деталі викриття негативних якостей політичних систем: на прикладі порятунку сім’ї головного героя Джеррі Лейна (Бред Пітт) ми бачимо гнилість американської системи – доки Лейн бореться, доти існує в безпеці його сім’я, щойно всі вирішують, що Лейн загинув – його дружину та дітей викидають з рятівної оази (ООНівської морської бази) в сірий світ зомбі; на прикладі ув’язненого співробітника ЦРУ ми бачимо справжнє обличчя американської закордонної політики – торгівля зброєю на території мусульманських держав, ціллю якої є нажива на смерті та майбутнє заволодіння арабськими територіями (перегукується з нашими реаліями: Арабська весна, яка породила не одну війну на Близькому Сході, навряд чи обійшлася без подібних маніпуляцій); на прикладі багатостраждальної єврейської нації, яка натерпілась від усього арабського світу, але тепер пускає на свою порятовану територію мусульман, яким вдалося вижити серед зомбі-світу, ми бачимо посил до прощення одне одного та єднання перед лицем небезпеки (щоправда одразу ж ми спостерігаємо насміхання над надмірною побожністю мусульман, адже саме через їх гучні молитви ізраїльські воїни вчасно не почули зомбі, які підкрадались до стін синів Ізраїлевих та влаштували атаку на порятованих). До речі, зі спустошеного Ізраїлю Джеррі Лейн рятується на літакові Білоруських авіаліній – от вам і маєте: людське переважає міждержавне (ми то знаємо, що твориться зараз в стосунках західного світу з Білоруссю). За такі моменти хочеться й направду сказати сценаристам та режисеру: «Спасибі».
Але, як казав великий Генк Муді, існує велике волохате «але». Попри всі дрібні плюси фільму, в загальному він лишається лишень «одним з …». Це один з багатьох фільмів про зомбі, що мало відрізняється від інших; це один з багатьох американських фільмів-катастроф з геппі-ендом; це один з багатьох посередніх фільмів, нарешті. Попри всю його безпрецедентну масштабність, як для зомбі-фільмів, і касові збори, я б ніколи не рекомендував своїм друзям дивитись цей фільм. Адже головною метою даної кінострічки є просте банальне бажання заробити грошей на популярній тематиці, але аж ніяк не мистецтво й насолода від перегляду глядача. Соціальна тематика так само майже не помітна (вона існує, але дуже завуальовано, мало хто її може помітити за вражаючими спецефектами).
До речі, чекаємо на продовження, адже режисер якось обмовився, що це лише перша частина трилогії. Та й саме закінчення фільму натякає, що ВСЕ ТІЛЬКИ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ. Тож, можна з впевненістю говорити, що автори «Всесвітньої війни Z» заявляють про своє бажання зазіхнути на місце «Оселі зла» в серцях зомбі-любителів.
З цікавинок. В разі, якщо ви переглядатимете дану кінострічку, десь так хвилині на 60-тій під час штурму стін Ізраїлю зомбі-монстрами зверніть увагу на колоритну дівчину-зомбі, мені вона нагадала Сіґурні Вівер в молодості J.
P.S. Про обіцяні проблеми в перебігові зйомок (якось вже й вилетіло з голови). Під час зйомок в Будапешті знімальну групу атакували румунські поліціанти й вилучили цілу купу бойової зброї (хоча за документами вона проходила як муляжі). В кінцевому результаті справу вдалося зам’яти, але факт лишається фактом – зйомки ледь не було зірвано, а знімальна група доволі спокійно могла надовго загриміти за ґрати.

Кому варто дивитись: фанатам (чи то, фанаткам) Бреда Пітта, фанатам апокаліптичних фільмів та фільмів про зомбі, любителям легких бойовиків та мелодраматичних сюжетів.
Кому не варто дивитись: одразу й важко сказати. Всім – занадто узагальнено. Краще так – поціновувачам справжнього кіно; особам, які ненавидять Бреда Пітта; особливим глядачам, які люблять Пітта лише молодим (тут вам вже не буде ані оголених торсів, ані гри м’язів абощо – лише зморшки на обличчі улюбленого героя і перші натяки на правонаступництво престолу Арні в якості безсмертного героя).

Оцінка за 12-бальною шкалою: 7.

З повагою, Ілько Біленко-Шумахер.

Оригінал статті - http://bilenko-shumacher.blogspot.com/2013/10/z.html російськомовна версія статті - http://bilenko-shumacher-ru.blogspot.com/2013/10/z.html агломовна версія статті - http://bilenko-shumacher-en.blogspot.com/2014/03/world-war-z-it-only-begins.html