Тріолет – це строфа старофранцузького походження, що по суті являє собою закінчений вірш. Він виник у середньовічній французькій поезії, прижився в інших європейських літературах. В українській версифікаційній практиці з'являється епізодично.

Тріолет (італ. — “потрійний”) — тверда строфічна форма, шо складається з восьми рядків і будується тільки на двох римах - одній чоловічій і одній жіночій, розташованих за схемою: abaaaba b.
Своєрідність форми тріолету полягає в повторах цілих віршів, які, однак, не підходять під тип відокремленого рефрену, а тісно сплітаються з тканиною вірша. Ці повтори з'являються в тріолеті двічі:
1) перший вірш відтворюється буквально в четвертому та сьомому віршах ;
2) другий вірш без змін повторюються у восьмому вірші.
Якщо виділити елементи, що повторюються прописними літерами, то наведена вище схема набуває наступний вигляд: AB a A ab A B. Ця триразова появи одного з рядків (A) і пояснює походження назви тріолет.

Схеми і приклади пояснюють слово тріолет, таким чином, що суть його заснована на числі 3:
1) Перший вірш написаний 3 рази;
2) повторення віршів які раніше вже написані 3: 4-й, 7-й і 8-й;
3 ) у середині Тріолету 3 підряд однакових рими у віршах 3-м, 4-м і 5-м;
4) Три жодного разу не повторених вірша: 3-й, 5-й, 6-й;
5) У історичній довідці, яка не стосується формального боку справи, але вказує на закон гармонії говориться про те, що тріолет співався на три голоси.

Тріолет І. Франка
І ти лукавила зо мною! а
Ах, ангельські слова твої б
Були лиш облиском брехні б
І ти лукавилазо мною! а

І не тямущому мені б
Затрули серце гризотою а
Ті ангельські слова твої... б
І ти лукавилао зо мною! а