Zum Inhalt springen

DakotaGun95

Вероніка Стрельченко
"Заплющ очі і тихо мені повтори: Прощай, моє серце, між криги, снігів і морозу Я буду ранковим серпанком, відтінком імли, Я буду землею, в яку ти розтанеш невдовзі." ( А. Любка "Ми всі залишимось серед цієї зими")

Dabei seit 19. Dezember 2012

Beruf
навчаюсь
Wohnort
Хмельницький, Україна

Über mich

пишу вірші, люблю фотографувати ) цікавлюсь історією української культури, історичні танці епохи середньовіччя, а також стиль того часу. люблю читати сучасну поезію, твори; слухаю фолк - рок та ін.

  • Якби ти була моїм спогадом!.. / Якби ти була моїм криком душі! - / Я б усе віддав, і задоволено / Усміхався б усім на Землі. / Якби ти була хоч краплиною / Щастя в моїй руці. / Я…
  • Я тобі не іграшка. / Даремно не бери. / Не можна викинути / І без потреби зберегти. / Я тобі не іграшка. / Не намагайся повернути, / Коли уже жбурнув мене у бруд / Ховаючи очі тем…
  • «Я любила його!» - кричала вона / У зачинені вікна пустелі, / А чорний кіт реготав / Приліплюючи її погляд до стелі. / І вона метушилась з одного кутка / Та у другий. / І вдивляла…
  • У момент вигнання серця із душі / Не забудь залишити от дверей ключі. / Та із очей кохання колючими голками / Повиколупуй. Боляче й голодними вовками / Вкуси мене за руки оголивши…
  • Прозора вода стрімко струменіла під бетонним мостом, що був вкритий опалим осіннім листям, яке іноді від безділля роздмухував вітер, вимальовуючи ним у повітрі різноманітні візеру…
  • Привіт. / Я прийшов до тебе. / Я – чорний кіт. / Привіт. / Я знаю, біль твого серця не мине, / Але я – кіт. / Привіт. / Ти знаєш, я довго йшов до тебе. / Бо я – кіт. / Я не маю кр…
  • Шукай гармонію в собі. / Блукай тернистими шляхами. / І проблиск світла, що горить вночі / Швиденько обійми руками. / Повір, нікому не збагнуть, / Як ти стараєшся і вчишся. / Лише…
  • Втомлене, пропахле осіннім сумом надвечір’я. За вікном догорають останні краплі дощу, що пройшов іще вдень. Легке марево диму пролітало повз нього і він, весь захоплений, засліпле…

Pinnwand

  1. Ти плакала! Навіщо сльози? З такої юної краси. Дозволь торкнутись твої очі... Краплинки чистої роси. Я б пригорнув, але не в змозі, Між нами сотні тисяч літ, А сльози льодом на морозі Тихенько падають до ніг. А десь у серці біль лютує, Тепла воно уже не жде, І лиш в душі тебе гамує - Над нами небо лиш одне. автор: Салтан Николай
  2. 'Плоть людини це - тлінь і прах. Справжня людина - це її думка.' (Т.Малярчук 'Як я стала святою')
  3. "...білий аркуш паперу може бути дуже гарним,але на ньому нічого не написано...А ти манускрипт.Його можна тлумачити все життя..."Ірен Роздобудько "Гра в пацьорки"
  4. "Тільки від безпорадності закохані люди вирішують боротися за втрачене кохання.Тільки від відчаю закохані люди вирішують боротися за вигадане кохання"Л.Денисенко "Кавовий присмак кориці"
  5. Із збірки "Вісім місяців шизофренії" 2007р. Андрія Любки "Вірші — це невдалі спроби самогубства, Дощ починається з хмари, смерть починається з Осені, ти починаєшся з мене, Стежити за годинником — це ніби проростання трави, Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві, втомлена і без музики, ніколи не забуду цю осінь, це лезо, ці вени, зашморг, твій язик, наче ніж, по шиї. Піклуватися про бродячих собак, вичитувати пожовтілі ґазети , розчісувати волосся. Розкривати євангеліє на будь-якій сторінці, довго читати, довго читати вголос так, ніби це я на початку нашої ери ходив по світу, так, ніби це я брехав апостолам, так, ніби це мене розіп’яли. Спілкуватися з поетами, всякими іншими художниками- Скульпторами-акторами, стежити за розвитком політичних подій, Так, ніби телевізор — це величезне вікно у простір. Найбільше чомусь люблю фотографуватися на голих Ландшафтах, скажімо, восени, дуже жалкую, що Неможливо сфотографувати запах, те, що поза кадром, Тому мушу описувати, довгі вервечки слів Нанизуючи на стандартний папір, мушу багато Пити, аби писати, просто багато пити, просто Багато писати. Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві, бо Дощ починається з хмари, смерть Починається з осені, ти починаєшся з мене. Ти залишаєшся у моїх спогадах, наче на проявлених Фотоплівках, найчастіше згадую тебе, перебуваючи в Темряві (під час сну, наприклад), найчастіше згадую Тебе танцюючою в темряві: без Музики, втомлену, але щасливу. Ти любиш мене? — питає тебе Ісус, відрізаючи вухо Ван Гогу. Час від часу, аби змінити життя, приймаю іслам Чи вступаю до якоїсь комуністичної партії, Розважаюся примітивно, майже відмовившись Від наркотиків, усуваюся від сексу, пам’ятаючи як Ти танцювала у темряві. Надзвичайно багато уваги Приділяю приготуванню їжї, збиранню опалого листя, Жолудів, старанно підкопую молоді дерева, дощ Починається з хмари, смерть починається з осені, Ти починаєшся з мене."