Її будували так весело, дзвінко: / Дзвеніла сокира, сміялася пилка, / І пестила щітка стіну. / Тепер у ній тихо і в свято, і в будень. / У хату цю так і не в’їхали люди. / Так ста…
Балада про хату
МІРА 12 5Opere
Esposizione- МІРА 12 5
- із сну реальності іду у дійсність сну / душа моя не засинає в тілі / і відкриває серце таїну / що чистий розум - в щирім божевіллі / і ніч і ранок і колись й давно - / усе тепер б…
- Коли ти засинаєш... / Тримай вогонь, / Щоб бути гарячою завжди, / Не відпускай моїх долонь... / І не засинай, зажди... / Сльоза перекидається, / Через усмішку твою, / А сердце від…
- …Зачаровано бьется об стену море, / И играют вокруг нервные ветра, / Жгут медными лучами копеечное горе, / Сгорая, едкий дым, совсем до тла… / Иду один, тяжелыми шагами, / Наверх……
- Кожен міліметр твого тіла, / Хочеш, цілуватиму весь час, / Все, що б ти тільки захотіла[1], / Я б зробив лише для нас.. / Почекай, не говори, / Тільки прошепоти лиш слово / Чи вар…
- антинауково / (протиістина) / 1 / якщо кохання хімія / то я / від надлишку / повинен був би згинуть / та навпаки - / я устократ живу / від почуттів які взаємодіють / реакцію твори…
- Друзiв тодi не кликав, / був-бо один, як перст. / З серця останнiм криком / вирвався в небо хрест. / Чеку зiрвав з гранати, / "Я не здаюсь!" — кричав... / Вiн не хотiв вмирати: /…
- Я малюю для тебе квіти / чорні і білі... / Богдан Корвач / Оживають мальовані квіти, / обнімають, окутують тишу. / Кожна біла пелюстка — то віршик, / кожна чорна — в мовчання одіт…
- Доведи! І розкрилися вени, / ніби очі, від полиску бритви. / Витанцьовував вітер шалений, / як шаман ув екстазі молитви. / Тріпотіли листочки на буках… / Довела… довела аж до краю…
- Не перший день, не перший рік знайомі, / вже за плечима юність гомінка, / та є у нас надійна пристань вдома, / розмова ніжна і любов палка. / Нехай хоч скільки раз птахи у вирій /…
ПРИВІТАННЯ
МІРА 7 3 - Ще очi, мамо, кольору весни, / а руки нiжнi, наче квіт шафрану, / та сивий iнiй випав восени / i на волоссi Вашiм не розтанув. / Ще погляд, тату, лине до зiрок / i грiє нас в часи…
- Ти часом озираєшся в юрбі, / Хоча тебе давно ніхто не кличе. / Русявий серпень грає на трубі, / Пливуть, як музика, чужі обличчя. / Уже не знаєш, де подів ключі, / Щоб всі замки в…
- Буває так, що падає земля / у темну прiрву вiдчаю i муки, / а душу точить зради чорна тля, / прийшовши iз неспокоєм без стуку. / В гiрких питаннях губиться снага, / зi всiх бокiв…
- вечір пастелями небо розпише / небо призахідне небо черлене / я перечитую ваші всі вірші / раптом якийсь написали для мене / вечір-художник всміхнеться у вуса / що ти надумала жін…
- ридатимеш до ранку над щоденником / малюватимеш першi жалi на полях / а виходитиме ЙОГО профiль / писатимеш повнi вiдчаю вiршi / а вранцi твердо вирiшиш / забуду / заїдатимеш думк…
- сімсот тридцять одна тисяча / сімсот тридцять сьомий раз / зійшло сонце нової ери / але ми його не помітили / наші очі засліплені неоном / ми створені із силікону / фаст-фуду і ко…
- Весільна ніч і зорі, як сережки, / і ти танцюєш в парі з молодим. / Ох, біле плаття, золоті мережки... / Спинився Час — одвічний пілігрим. / Всміхайся, а радіти будеш потім, / щоб…
- Вiдлiтає синiй вечiр в чарiвнi палати. / появляються на небi зорi де-не-де, / а маленький мiй синочок дуже хоче спати, / перший сон його за руку в казку вiдведе. / Там танцюють ди…
- Прости нам, наша юносте, прости / перегорання в осяйних зенiтах. / А хто з нас не утратив чистоти, / тому Господь її поверне в дiтях. / Прив'язанi до неба i землi, / поволi розпли…
- якiсь обличчя фрески пам'ятi / очищаєш вiд пороху буднiв / i зазираєш в їхнi очi / чомусь усi вони зеленого кольору / вiд часу а чи такими й були / зеленi очi люблять наймiцнiше /…
ЗЕЛЕНI ОЧI
МІРА 8 2 - І в кохання сивіють скроні, / а вуста безнадійно гіркнуть. / Інша дівчина на пероні / погляд кине, як з неба зірку. / Інший хлопець слова прошепче, / хоч банальні, та все ж єдині.…
- Мій день сповідається вечору, / Схиливши коліна калин. / Зорею-сльозою пропечена / Дорога з небес у полин. / В обіймах гіркої раптовості / Напливу несказаних слів / Печальні поеми…
- Це осінь, Ольго, осінь… / Василь Герасим’юк / Ще б раз озирнутись у дверях печалі, / Поринути в золото спогадів милих… / Та вчора щось гуси так тоскно кричали / І нас залишали у с…
- Шукаю я... Чого? Не знаю?! Знаю?! / Ти спитаєш. / Ненависна любов спалила крила. / Блукаю я... Це я, коханий, я!!! / Ти не впізнаєш. / Загублена душа змарнила тіло.
