затяжна зима, попри те, що вже настільки тисне на психіку (мою, зокрема), що неможливо навіть нормально з думками зібратися, стала поштовхом до змін... увесь березень - очікування тепла, обіцяних +15 першого квітня, сонця і зоряних ночей. хіба ж так можна? - сказала моя підсвідомість 31 березня,- хіба можна тринькати такий дорогоцінний час на пусте очікування ЧОГОСЬ? час - це єдине, що ми маємо безкоштовно і, як-не-як, розпоряджаємося ним самостійно. і я вирішила, що треба виходити з апатії і рухатися вперед. першим моїм рішнням було повернутися до вегетеріанства, яке закинула п'ять років тому. друге рішеня - нарешті звільнитися з ненависної роботи. третє - розібратися з особистим життям. і це все я активно почала втілювати в життя зранку першого квітня. і знаєте, життя мені одразу зробило віддачу! вже увечері мені подзвонили з Рівного із пропозицією дати інтерв'ю про мою творчість, третього дня подзвонив редактор районного альманаху і сказав довезти кілька нових творів, бо найближчим часом книга вийде в світ, з роботи звільняюся 30 квітня. і... я щаслива! перше квітня, хоча й не схоже на себе, але стало для мене справжнім першим днем весни, відродження. "у перший день весни забудь про все, злітай у небо..." (АННА)