1. І створення світу не для нас,Кинути в очі пекучу утраву,Так щоб боліло до крові,Чорним платком укритись додолу,Забути про все,Те що було і те що буде,Незрозуміло навіщо,Страх у очах, що думу розірве,Те що зветься ніщо,Кожного ранку розповідь хлине,Та що задурює розум,Кожної миті мов смак насолоди,Дурить, туманить оману,Все йде, все ворушиться,Йде воно все до кінця,Все пропаде немов листя,Почуття, сили, розрада, увага,Розвиток стане намісці,Так як забуле минуле проснеться,Так і майбутнє погасне,В тій же чорнішій могилі,Колишній світ в душі твоїй,Відгомін тих дзеркал,І цілих і розбитих мрій,Розкрити до кінця,Так невдалось нікому,Бо сторони зацвівши мук,Незрозумілих коренів думок,Розкинулися навхрест на нашій долі.
2. Стрімко набуває обертів земля, але ці оберти достатньо швидкоплинні для нашого життя. Банкрутство - це щастя почати знову жити і відчувати.Агресія створюється нами і дана нам,щоб знищити те все чого ми набули. Симпатія виникає кожен день,а кохання одне, яке прходить, і залишається лише почуття залежності та відповідальності за тих кого ми любили. Розуму не існує,мудрості можна здобути з роками, але й можна нічого цього не мати, а мати лиш тіло - без душі і думки.