Що ви найбільше любите у здійсненні мрії?
Ейфорію від отримання і взаємодії з предметом бажань?
Радість від задоволення потреби, відчуття завершеності на якийсь час?
Я помітив іще дещо, на що не надто сильно звертав увагу, але це не давало спокою. І пов'язано із незрозумілим відчуття смутку, що являється після.

Проаналізувавши цей смуток, я дійшов до однієї із основних характерних людині властивостей оперувати образними, часто, доволі ефемерними і навіть ілюзорними поняттями в процесі мислення. Нездатність розуму пізнати щось викликає бажання обов'язково отримати це для здобуття чуттєвого досвіду і, одночасно, будує уявну модель в нашій голові, зібрану із мозаїки вже відчутого. Людина так побудована, що постійно перебуває у голоді до пізнання, доповнення знань і цей голод змушує підсилювати, гіперболізувати цю уявну модель бажаного, не розуміючи до кінця чим же те бажане є в дійсності.
Здійснення бажаного руйнує цей штучний образ і ці уламки засмучують нас, звісно. Вони часто більш прекрасні за реальність і не дивно чому.
Цей дисбаланс між уявним і дійсним переживання - побічний наслідок жаги до пізнання і тому не варто довго сумувати!
А що дійсно варто - це радіти від того, що ви позбулися від путів ілюзії, яка довгий час маніпулювала вашим життям. Радійте, адже тепер ви маєте змогу більш неупереджено і чисто оцінити життя крізь отримане вами. Тільки, застерігаю не оцінювати високо щось, до чого ви важко йшли тільки тому, що цей шлях був для вас таким затратним. Це ніби то закономірно, що речі, які важко досягнути, самі по собі мають бути цінними але, в дійсності, часто усе, як раз таки, навпаки.
Давайте вчитись бути чуттєво тверезими.
Давайте вчитись цінували дійсне більше, ніж уявне.