Одного разу чарівник зайшов в свій садок і побачив, що усі рослини і дерева, які там росли, зав'яли і пожовкли. Коли ж він запитав, що трапилось, дуб відповів, що він помирає тому, що не може бути таким високим, як сосна. Знайшовши сосну, чарівник побачив її опадаючою тому, що вона не може давати плодів, як виноградна лоза. А лоза вмирала тому, що не могла цвісти, немов троянда.
Обійшовши весь садок, чарівник знайшов білу лілею, яка радувала серце, цвіла й була свіжою. Після того, як він її розпитав, у чому річ, одержав таку відповідь:
- Я вважаю, що все абсолютно зрозуміло, адже коли ти посадив мене, то хотів одержати радість. Якби ти хотів дуб, виноград або троянду - ти посадив би їх. Тому я думаю, що не можу бути нічим іншим, крім того, чим я є. І я намагаюсь розвивати свої найкращі якості.
Ти тут тому, що Всесвіт мав потребу в тобі такому, як ти є! Ти втілення чогось особливого, чогось дуже важливого. Ти можеш радіти й цвісти, або можеш зав'янути, якщо ти не приймаєш себе.
Ти не можеш бути ніким іншим, а лише тим, ким ти є. Розслабся! Всесвіту ти потрібен саме таким.