Ішов п'яний чоловік дорогою попри цвинтар. І каже:
- Хто на тім цвинтарі похований перший, аби прийшов до мене на Святий вечір на вечерю. Сказав і пішов.

Приходить Святий вечір, і чоловік, котрий був найперше похований, прийшов. Прийшов до хати, сів собі та й чекає вечері. А жінка питає його:

- Чого ви, чоловічку, сюди прийшли? А він відповідає:

- Ваш чоловік мене закликав, аби я на Святий вечір прийшов до вас на вечерю.

- Якщо мій чоловік закликав, то будете вечеряти. Він сидить, жінка зварила вечерю, чоловік каже:

- Ну, як я вас закликав, то що, будем вечеряти. Посідали, повечеряли, а той чоловік говорить:

- Раз ви мене запросили на вечерю, то я вас запрошую на Великдень на сніданок. Маєте прийти на дванадцяту годину ночі. Якщо не прийдете - помрете.

Виправив ґазда його додому, та й той пішов. А чоловік чекає Великодня. Приходить Великдень, говорить він жінці:

- Я не витримаю того страху, можу вмерти. Йду до ксьондза та й висповідаюся. Та й аби ксьондз записав у свою книжку.

Висповідався він, ксьондз його записав. Прийшов додому та й уже чекає. Приходить Великдень, збирається він та й іде. Прийшов на цвинтар і чекає дванадцятої години ночі. Надійшла дванадцята година, ударили в дзвін, відкривається гріб, той мертвий виходить і говорить:

- Ходи зо мною.

Йдуть вони. Мертвий іде наперед, живий ззаду. Мертвий відкриває гріб. Відкрив, а там ще одні двері є. Коли відкрив ті двері, вдарила велика ясність. Там повно людей - і старих, і молодих - різного народу. Стали його пригощати. Поснідали вони. Музика файно грає, танцюють. І закортів його танець. Приходи той чоловік, що його привів, і каже йому:

- Нам пізно буде додому, якщо підете в танець. А він говори:

- Я лише раз. Той каже:

- Та танцюй.

Відтанцював він три танці, а той приходить та й каже:

- Тепер уже йди додому. Взяв його за руку, вивів і каже:

- Йди додому. І той пішов.

Приходи він додому - подвір'я його, а хата не його. Перейшов подвір'я і починає стукати в двері. Вилітає жінка з хати й кричить:

- Чого ви напали на мою хату?! А він каже:

- То моя хата і моє подвір'я.

- Я вас не знаю, вашого тут нема нічого.

Сидів він під тою хатою до рання. Тоді подивився, що то не його хата, і пішов до ксьондза. Дивиться на ксьондза - не той ксьондз, що він сповідався. Ксьондз його питає:

- Що скажете? А він говорить:

- Я перед Великоднем у вас сповідався. Я сповідався, і мене ксьондз записав.

Ксьондз зачав шукати по своїх книжках. Найшов і каже:

- Ого! Коли ви сповідалися, то вже минуло відтоді триста років. Нащо ви йшли з мертвими в танець? Кожен їхній танець має сто років, уже вашого покоління тутка давно нема. Вже все вивмирало, лише ви лишилися.

Та й пішов той доживати помежи люди.