Кажуть, що одного разу зібралися в одному куточку землі разом всі людські почуття і якості. Коли Нудьга позіхнула вже втретє, Божевілля запропонувало:
- А давайте грати в хованки?!

Інтрига підвела брову:
- Хованки? Що це за гра?

Божевілля пояснило, що один з них, наприклад, воно, закриває очі й рахує до мільйона, у той час як інші ховаються. Той, хто буде знайдений останнім, стане шукати наступного разу і так далі.

Ентузіазм затанцював з Ейфорією, Радість так стрибала, що переконала Сумнів, ось тільки Апатія, яку ніколи нічого не цікавило, відмовилася брати участь у грі. Правда вирішила не ховатися, тому що врешті-решт її завжди знаходять, Гордість сказала, що це абсолютно безглузда гра (її нічого окрім себе самої не хвилювало), Боязкості дуже не хотілося ризикувати.

- Раз, два, три, ... - Початок рахунок Божевілля.

Першою сховалася Лінь, вона сховалася за найближчим каменем на дорозі, Віра піднялась в небо, а Заздрість сховалася в тіні Тріумфу, який власними силами зумів видертись на вершину найвищого дерева. Шляхетність дуже довго не могла сховатися, оскільки кожне місце, яке вона знаходила, здавалось ідеальним для її друзів: кришталево чисте озеро - для Краси,тріщина в дереві - так це для Страху, крило метелика - для Хтивості, подих вітру - так це для Свободи! Отже, вона замаскувалась в промінці сонця. Егоїзм, навпаки, знайшов лише для себе тепле і затишне містечко. Брехня сховалася в глибинах океану (хоча насправді заховалась у веселці), а Пристрасть й Бажання залізли в жерло вулкана.
Коли Божевілля долічило до 999999, Кохання все ще шукало, де б йому сховатися, але все вже було зайнято. Але раптом воно побачило чудовий трояндовий кущ і вирішило сховатися серед його квітів.

- Мільйон, - сказало Божевілля й стало шукати.

Першою воно, звичайно ж, знайшло Лінь. Потім почуло, як Віра сперечається з Богом, а про Пристрасть та Бажання воно дізналося з того, як тремтить вулкан, потім Божевілля побачило Заздрість й здогадалось, де ховається Тріумф. Егоїзм і шукати не було потрібно, тому що місцем, де він ховався, виявився вулик бджіл, які вирішили вигнати непрошеного гостя. Шукаючи решту, Божевілля підійшло напитися до струмка і побачило Красу. Сумнів сидів біля паркану, вирішуючи, з якого ж боку йому заховатися.

Отже, всі були знайдені: Талант - у свіжій і соковитій траві, Сум- у темній печері, Брехня - у веселці (якщо чесно, то вона ховалася на дні океану).

Ось тільки Кохання знайти не могли.

Божевілля шукало за кожним деревом, в кожному струмочку, на вершині кожної гори і, нарешті, воно вирішило подивитись у кущах троянд, і коли розсовувало гілки, почуло крик. Гострі шпильки троянд поранили Коханню очі. Божевілля не знало що й робити, почало вибачатись, плакало, благало, просило вибачення і, щоб спокутувати свою провину, пообіцяло стати провідником Кохання.

І ось з тих пір, коли вперше на землі грали в хованки... Кохання сліпе й Божевілля водить його за руку...