Група випускників престижного вузу, які зробили чудову кар'єру, прийшли в гості до свого старого професора. Підчас візиту розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні труднощі і життєві проблеми.

Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником і підносом, заставленим різними горнятами: порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими. Одні були прості, інші дорогі.

Коли випускники розібрали горнята, професор сказав:

- Зверніть увагу, що всі красиві горнята розібрали, тоді як прості і дешеві залишилися. І хоча це нормально для вас - хотіти тільки кращого для себе, але це і є джерелом ваших проблем та стресів. Зрозумійте, що горня само по собі не робить каву кращою. Частіше за все, воно просто дорожче за сам вміст, але іноді навіть приховує те, що ми п'ємо. Насправді, все, що ви хотіли, було просто кава, а не горня. Але ви свідомо вибрали кращі горнята, а потім роздивлялися, кому яке горня дісталося.

А тепер подумайте: життя - це кава, а робота, гроші, становище, суспільство - це горнятка. Це всього лише інструменти для підтримки і змісту Життя. Те, яке горня ми маємо, не визначає і не змінює якості нашого Життя. Іноді, концентруючись тільки на горнятку, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави.

Найбільш щасливі люди - це не ті, які мають все найкраще, але ті, які отримують все найкраще з того, що мають.