Така печаль, що аж зриває душу, / Ліси стоять, вдягають білий сніг, / Старезний клен хита гілками скрушно, / Й від перехожого на стежці тане слід. / © Ігор Кордис. / 06.12.03
Prace
Ekspozycja- Осінь просочилася під шкіру / Вітром, нежитем і сірими людьми. / Як добре, що ми маєм наше «МИ», / Я добре те, що я тебе зустріла. / Осінь пише спалені листи, / Кидає їх під ноги…
- Смішні акорди в музиці дощу, / Летять у небо спалені листи. / Дивлюсь на тебе і мовчу,- / Не можна бути винним без вини. / Осіннє листя падає до ніг, / І запах сліз у тебе на щоці…
- Ти – еЛ, ти – І, я – Бо, приємно! / Аж надто тішуся, що ми / Контактом грішимо взаємно / І депресуєм від зими… / Коли немає Інтернету / І почуття в душі цвітуть / У нас взаємні ли…
- Мені так боляче, ступати в осінь. / Ліпити з днів своїх пап’є –маше. / Струна образ в мені бринить ще й досі, / А ти давай ще плюнь мені в лице. / І слово друг, давно пора забути…
- В моей душе осколок льда, / А по щеке стикают слезы, / Хочу исчезнуть навсегда / И воплотиться в цветок розы. / И для нее подарком стать, / Чтоб аромат его вдыхая, / Она смогла те…
- …Зачаровано бьется об стену море, / И играют вокруг нервные ветра, / Жгут медными лучами копеечное горе, / Сгорая, едкий дым, совсем до тла… / Иду один, тяжелыми шагами, / Наверх……
- цей дощ не плакав а співав / знайому пісню / а ярмарок все не стихав / було завізно / між светрів апельсинів круп / цукерок солі / чиясь душа блукала тут / без парасолі / її питал…
