ДОЛЯ...
На перехресті світових доріг
Спинилась доля , мов відчула втому ...
Весь час нестримно підкоряла світ ,
Та щось незриме кликало додому.

І як не опиралась відчуттям -
Долала з легкістю наступну перешкоду ,
Черпала все найкраще від життя ,
Та щось гірчило кожну насолоду ...

Щось обпікало холодом в душі ,
Відлунювало беззмістовним ехо ...
І лиш у снах духмяні спориші
Зринали ніжно – дихалося легк .

Дитинство снилось: мамине тепло,
Усмішка тата і найперші кроки...
Яким же щирим все тоді було !...
Чому ж тепер такі нудні уроки ?

О, де ж згубився цей прекрасний світ -
Серед висот, престижності і злетів.?
Всміхнулась доля, новий жде політ :
Додому курс – до щастя без секретів.
© Володимир Мелех