З Днем Незалежності, Україно і українці! Ми класні, ми сильні, ми вільні і ми переможемо) Слава Україні!

І в такі моменти відчуваю себе тихо-щасливою. Коли ми сидимо кожен в своєму комп»ютері і кожен читає своє. Ти час від часу зачитуєш мені смішні речення з твого читання, а я тобі, чи радше собі вголос, якусь особливу вдалу думку зі свого. І так минають години. Між нами метри зо три, але ми безмежно разом. Так, ніби від мене до тебе простір прошитий теплими шерстяними нитками (мені чомусь здається, що вони жовтого кольору). Коли перед моїми очима закінчується чергова сторінка, я піднімаю очі і дивлюсь на тебе, а ти вже шлеш мені повітряні поцілунки. І так щосторінки… Прохолодний вітер раз-по-раз надуває фіранку, наче вітрило химерного корабля, і наскрізь пронизує квартиру. Ніби наперед видуває з неї наш запах, ніби знає, що через сім днів ми зникнемо звідси назавжди, залишимо її такою ж порожньою і дикою, як була. А поки що це наше гніздечко. І я часом гадаю, за що ти мене кохаєш. Я ж думаю і роблю дурниці, я боюся старості і забуття, я егоїстка. Та ти приносиш мені просто в ліжко гарячий чай і червону скибку заледенілого в холодильнику кавуна. Я відкладаю свій комп»ютер. Яка різниця, чого ти мене любиш, головне, щоб воно не пропало, бо я щаслива тільки з тобою.

Одного ранку я прокинулась злою. От звечора ще була мила і доброзичлива, а під ранок ніби важіль перескочив на іншу сторону. Не розгнівана, не обурена, не розчарована. Спокійна і гостра, як фінський ніж. Відчуття було дивне, майже фізичне. Так, ніби в мене за ніч перебудувались кості і мізки, так, ніби в мені прокинулась інша «я». Вона бачила і сприймала все по-іншому: без присмаків і тіней. Вона зірвала мої стоп-крани і відкрила шлюзи, а тоді я перестала розділяти «її» і «себе».
Наступного ранку вже здавалось, що я завжди була такою. Нова сутність приживалась в мені природно і легко. Я стала говорити більше непривабливої правди, виказувати людям свої справжні почуття. Все, що я тримала в собі, мене ж і розчиняло з середини. Тепер кожен по заслугах отримував від мене кошик проклять подумки, що безперечно капарало моїм «жертвам» ауру і карму. А мені зовсім не шкода. Виходить, справедливість більше на стороні зла, ніж добра. «Що сталось з тобою? Ти просто плюєшся жовчю!»
А чого ви чекали від мене, байдужі і жорстокі навколишні? Загнаний в куток хом’ячок розбудить в собі звіра. Я розбудила, і мені стало легше. Хоча тепер кожна добра подія сприймається трохи скептично. Багато чого зруйновано, багато добряче покоцано. А я не з тих, хто вірить в дивовижне переродження поганців в лицарів, то ж залишаю руїни позаду.
Сьогодні я прокинулась від дивного хорошого передчуття. Напевно, моє нове життя наближається.

Не рвіть ниточку!
http://www.youtube.com/watch?v=1RDoi7lzTg0

10 дней диеты глазами мужчины.

День первый

Моя милая надела на себя джинсы, которые носила в девятом классе . Едва застегнула . На моё робкое замечание, что она помещалась в эти джинсы исключительно в положение лёжа последние пять лет . я получил затрещину . и за что ?! Непонятно .

День второй

Мне кажется, Катя начинает сходить с ума . Да ладно, пусть худеет, но зачем же над всеми остальными издеваться ? На ужин вся семья ела что-то, напоминающее несолёный рис . Зараза-тёща активно поддержала Катю .

День третий

На работу не шёл, а бежал . Ждал обеденного перерыва как манны небесной . Коллеги смотрели с жалостью . Кто-то пошутил : " Тебя что, жена не кормит ?!" Шутники, блин . Вечером тесть пытался потребовать у женщин нормальный ужин . Ему дали тарелку с морковным рагу . Ну и ребёнка они вырастили ! Над родным отцом так издеваться !

День четвёртый

Кот попросился на волю . Подозреваю,что не к кошкам . Бедняга как полноправный член семьи тоже питается диетическими продуктами . А на улице всё-таки водится настоящее, а не соевое мясо .

День пятый

А тёща всё-таки человек . Исхитрилась пронести в дом мимо бдительной Кати кулёк с конфетами . Надо запомнить, что она такие любит, и как-нибудь её купить . Боже ! Я ? Тёще ? Конфеты ? Вот довели !

День шестой

Всё, надоело . Пытался объяснить любимой жене, что мужчина должен хорошо кушать, иначе у него ни на что не будет сил. Не помогло .

День седьмой

Ура, пятница ! После работы - жареная картошечка с сосисками, и никаких варёных овощей ! Быстро вернули с небес на грешную землю : " Милый, ты вернёшься домой пораньше, сегодня ведь стиральную машинку привезут..."
Вечером тёща подстерегла меня у входа в ванную и молча сунула в руку бутерброд с салом . Чуть не прослезился и прошептал : " Спасибо, мама ". Вот героическая женщина . И где она его прячет ?

День восьмой

Всё пропало . Кот нашёл на балконе тёщину заначку . Ночью слышал, как он рычал, раздирая сало зубами . Побоялся к нему приближаться, чтобы отобрать . Лежал без сна и завидовал .

День девятый

В гости явилась Катина подружка. С тортом . И искренне недоумевала по поводу предложенных ей блинчиков из кабачков. Рассказывала Кате о вреде для организма тепличных кабачков . Я, оказывается, недооценивал эту милую, чудесную сплетницу и скандалистку Людочку . Но рано радовался . Она допустила чудовищный промах . Сказала Кате : " Дорогая, ты похудела ... "

День десятый

Кажется, назревает буря . Катя достала из шкафа те самые треклятые джинсы . И ... джинсы застегнулись на ней легко ! Странно . Я мог бы поклясться, что ни на один сантиметр моя любимая не похудела (вот ведь парадокс - все похудели, а Катя нет) . И тут меня озарило - да здравствует швейная машинка и тёщины умелые руки !
... А "эталонные" джинсы я спрятал подальше . Куда - видел только кот . Но он меня не выдаст.