Про нас
Журнал
Конкурси
Роботи
Автори
ARTPEDIA
Вхід
➨
Реєстрація
Пошук
Знайти
Сортування:
по даті
по рейтингу
1
2
>
>>
перейти
Нічо
Віолончелі дивні звуки
Виривають тіло годин
З простору часу, і темнота
розкрила криві руки,
І Лізе в серце наче дим,
І лише сова у небі проліта.
А ніч залишилась сама
Така імпресія проста.
Одні слова, гілки, тіла
Одв
Flamus
Поезія
Осінній шторм
В вітряну днину кімната наче каюта.
Повітряні хвилі б’ються об стіни-борти.
Ніби колише, але не можна заснути -
Шторм не простить капітану його глупоти́
Пнуться на вітрі, порипують вікна-вітрила.
Якір, мов кульку, т
3
Victoria
Поезія
біжи. зачиняй швидше вікна.
кімната втрачає образ справжнього світла.
її світла
і знову рахунки на тисячі
сотні
мільйони
знову простори дикі із запахом суму і втоми
без запаху м'яти волосся
без слова
без зору
осл
1
Yarka
Поезія
11
11
сьогодні я зрозумів
що всередині мене народилась нова планета
яка кожної миті повільно обертається
пульсує і вдаряється об мої думки
які є для неї тонким шкіряним футляром
дряпає їх своєю нерівною кольоровою по
grill
Поезія
"Квіти зла"
4. Розібратись
...Кроки лунали все ближче і ближче. Голоси не долинали. Було темно, зовсім темно. Не було видно навіть пальців. Де вона? І як вона тут опинилася? Стало душно, ніби це була дуже мала кімната без вікон і вентиляції. Раптом поз
1
maybe_dream
Поезія
ТІСНО...
Стіни постійні, пусті і на́чисто білі,
Білу тримають, по центру із люстрою, стелю.
Тісно мені... За вікном, там - дерев заметілі...
Вірю весні й хочу бути я вітром із нею.
Тісно насправді душі у схованім тілі.
Очі розплюще
4
1
debrian
Поезія
Ручка
Щось давно не писав нічого. Я ж не можу так жити, я мушу писати - я ручка.
Я тішуся, що в мене є небо над головою. І жаль тих людей, котрі піднімають свою голову, а там - стеля. То і філософія і фізіологія. Мені небо дає повітря
1
Bergino
Поезія
Поетична естетичність.
"Втома. Засохли думки. Мене ніби відірвали від світу. Я був в тумані, блукав лабіринтом - я шукав мінотавра. Мені було одиноко. Я прагнув знайти якесь вирішення всіх своїх проблем, пробував заглушити крики цигаркою, про
Bergino
Поезія
біжи. зачиняй швидше вікна.
кімната втрачає образ
справжнього світла. її світла
і знову рахунки на тисячі
сотні
мільйони
знову простори дикі із запахом суму і втоми
без запаху м'яти волосся
без слова
без зору
ослі
1
Yarka
Поезія
Ода Космосу. Розділ 2
Я прокинувся. Було темно. Світ тиснув на мене. В голові було пусто. Жодної думки. Врешті я підвівся. Щоб не впасти через слабкість, довелось обіруч схопитись за стінку моєї ложі. Простоявши так кілька хвилин, я врешті підв
9
1
Wane_Porter
Поезія
∞
Ти - восьма нота,
Я - веселки восьмий колір,
Ми разом - цього світу восьме чудо.
Моя кімната -
Ти, я - простір в ній. Паролів
Твоїх я восьмий знак в Мережі всюди.
Я - восьме небо,
Ти, немов маяк в тумані -
Там сяєш восьмигра
3
debrian
Поезія
Ще одна історія про вампірів
Розділ Перший. Заради тебе я готова на все.
Чому він запізнюється? Раніше вона за ним цього не спостерігала. Він навдивовижу пунктуальний і галантний. У наш час таких залишилось мало. Це й був перший дзвоник тривоги в ї
1
VikWriter
Поезія
Виправдання
Повернувшись додому Леся вже встигла пожарити з овочами, куплену по дорозі додому, рибу, випрасувати Макарові сорочку на завтра, а чоловіка все не було. Він не так часто затримувався і не любив щоб вона йому починала дзв
8
kot_chechir
Поезія
Останній день
Розділ 1. Баланс
«Все, що має початок, має кінець. Світ Оновлений, створений магією, чарами живе і від чарів помирає. Коли закінчується черговий Цикл цивілізації, невідомі сили знищують все існуюче, а потім починається н
4
1
Victoria
Поезія
Чудеса!
Розділ 1
«Чудеса і машини можуть все»
Повільно приходячи до тями після нетривалого сну, Бенджамін зрозумів що прокинувся не від монотонного дзвону його будильника. Він повільно відкрив одне око і глянув на великий буд
1
VikWriter
Проза
Про нас
Наша команда
Техпідтримка
Країна творчості
JURAMAX
© 2010-2024
Українська
Русский
English
Deutsch
Italiano
Polski
Magyar
Site map