Про нас
Журнал
Конкурси
Роботи
Автори
ARTPEDIA
Вхід
➨
Реєстрація
Пошук
Знайти
Сортування:
по даті
по рейтингу
1
2
>
>>
перейти
Чарівна халепа в новорічну пору
Ніколи. Ніколи-ніколи не відкривайте подарункову коробку, якщо не знаєте, звідки вона взялася. Це просте правило. Його знають навіть діти і домовички. Устина, безперечно, теж його знала. Проте, в той ранок щось пішло не та
1
Victoria
Поезія
Вони сваряться…
¬– Ти де знову був? – питає вона, голос у неї хриплий, майже чоловічий, напевне вона знову плакала, ну і чорт з нею. Віктор мовчки роздягається. Вішає пальто на вішак. Він стомлений. Болить голова.
– На роботі затримався,
3
Verlen
Поезія
Присв*ячується...
Присвячується:
Ти стояла майже біля безодні. Ти хотіла стрибнути, але я тобі не дав цього зробити. Від тоді у нас народилася донька. Яку ми кохаєм так сильно, як тільки може дозволити нам любов.
А чи пам'ятаєш ти, як ранк
Bergino
Поезія
Життя як потяг: день у день,
Ми прокидаємось, живемо,
Нам не злічити всіх ідей,
Ми горизонтами ідемо.
Життя як схил, як буревій,
Ми, наче в просторі злітаєм,
Нам треба вкласти стільки мрій,
А ми на що, чому чекаєм?
Житт
1
Mila
Поезія
Нічні потяги
Потяги приходять на перони,
Білим віють снігові хвости.
Жовтим оком блимають вагони
В темний бік нічної самоти.
Дмухають, як втомлені дракони,
Хмарками із пороху і диму.
Хтось вже не повернеться додому;
Хтось когось
1
Victoria
Поезія
Ілюзія
Дивовижно, як один погляд може змінити усе твоє життя. Випадковий порух головою. Мимовільний рух шиї вліво. У потрібну мить підняті повіки.
Десятки, сотні, тисячі, мільйони маленьких деталей повинні відбутись до цього,
3
VikWriter
Поезія
знущання/терапія
Ти ідеш по перону маючи з собою тільки дурнувату впевненість, що наступний потяг твій. Ніяких спортивних зачовганих сумок з одягом через плече чи барвистих портфелів з крихітними тваринками на застібці. Не теліпаються
6
2
kot_chechir
Поезія
Останный друг.
Останній друг.
Він прийшов нізвідки, здавалося просто виник з повітря, отака собі маленька пухнаста хмаринка заблукала і прибилася до мого підвіконня. Довга біла шерсть і зелені із салатовим відблиском очі. Цей кі
2
Verlen
Поезія
Доля неписана
Тихо. Ніжним серпанком упав на землю осінній туман. І затремтіло кришталеве повітря, мов мережане павутиння від поцілунку бешкетливого вітру.
Жовті килими розіслалися в ще молодому, та досить змужнілому для чергової
alina_golyk
Поезія
приїздові
Поїзд рівно ішов, і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна… (с) *
До тьмяно освітленого купе зайшов вродливий високий хлопець. Його одразу окинули поглядом двійко молодих людей приблизно
2
L_Svit
Поезія
любов…)
Можливо це не ти, можливо це не я,
Однак, у нас на двох одна історія,
Один лиш погляд, один лиш крок,
Один лиш подих, один на двох
Тебе так втратити боюся,
Хоча й не так давно знайшов,
Однак нікуди не відпущу!
Бо вірю я, що
3
1
sk8ter-boyy
Поезія
Десь мчитьтебе потяг в холодну осінню столицю,
Щоб свіжим і зимним вітром на ранок в лице.
Які почуття ти тепер у душі відчуваєш,
Навідавшись знову в прокурене місто ось це?
Де стільки колись від тебе й по тобі лишилось
1
L_Svit
Поезія
муза
муза повертається з відпустки.
вже пакує валізи. скоро потяг.
наша розмова телефонна
принесла плоди. та це потім.
скоро люба приїзджає -
будемо теревені розводити.
туга за нею робила життя прісним
та про це теж якось
5
katrus1a
Поезія
Давай ми нарешті справдимось цієї весни,
Спростившись, як числа, зрештою, станемо «ми»,
Тоді наші дні стануть такими вільними,
Давай будем хоч трошечки більш імовірними?
Врешті станем банальніші для всіх навколо,
Ос
2
L_Svit
Поезія
Укрзалізничне
Скрипучими шляхами старої Укрзалізниці
Простягаються кращі із спогадів
Прогірклий чай і хихотливі провідниці,
Жменька дружньо-сльозливих проводів.
Довгі ночі з напівдрімотою, зупинки, санітарні зони
Хтось найкращ
3
L_Svit
Поезія
Про нас
Наша команда
Техпідтримка
Країна творчості
JURAMAX
© 2010-2024
Українська
Русский
English
Deutsch
Italiano
Polski
Magyar
Site map