Я пам’ятаю речі, / Які не мала б знати - / Які на дотик барви, / Які вони на смак. / І план моєї втечі / (а є куди втікати?) / Під грізний бій литаври / Приречений на крах. / У гл…
Пошук: «Ковльський район. природа»
Експозиція- Дерева гудуть по-бджолиному, / За вітром зсипається цвіт. / Коли я ще була дитиною, / Могла розуміти їх. / Вони гомоніли стишено / Про сотні старих речей, / Що зникли і що залишил…
- Усмішка, чи твій крик, торкнеться першим цнотливого лона планети?! Не відвертай очей, а хапай мої легені й наповни їх ефіром дикості. / Лише не люттю. / Лише не злістю. / Лише тво…
- Інколи, в мене запитували: «Чому ти живеш на місяці? Тобі не самотньо на берегах сірої пустелі?» / Та я, лише робив ковток зеленого чаю й впадав у згадку… / Прокидаюсь від сну. Вд…
- Коли музика осені звучить у душі, / Кольорами барвистими грає, / Кожен з нас порина у вірші, / Коли смуток на серце ступає. / Коли сонце осіннє іде за межу, / Каверзують підступні…
- Зазирає, зазирає / - листопад, / Горизонти, прохолода, / мокре листя, / На долонях, на долонях / - пишний сад, / Покривало вже скидає, / і намисто, / Підступає, піступає, / - ось…
- я належне віддаю цьогорічній рідній осені – / вона такими кольорами мені ще не відкривалась. / в улюбленім пальті іду по вулицях спустошених. / і як така краса від очей моїх ховал…
- Сегодня море было как никогда неистовым и безжалостным. Волны бушевали словно дикие звери, пытаясь поймать жадными ртами трусливо кричавших чаек. С очередным ударом они выбросили…
- Алекс завжди був в захваті від темних таємниць. Сьогодні він сам став однією з них. Ніхто, окрім нього самого , не міг сказати, що ж трапилось. Одного дня Алекс просто не прийшов…
- Жовтень, у золоті клени, / Листя, пожовкло-зелене, / Сонце, гаряче, багряне, / Зранку, спросоння, тумани. / Осінь, заплетені коси, / Вбрання, шовкове волосся, / Шелест, терпкий і…
- Планета Курган прокидалась під хлюпіт сонячних струмків, котрі лилися із келиху небесного світила. Тіні відступали у схованки, ніби боялись обпалити свої щупальці. Дивились, як бу…
- Під вересневим дощиком я повністю промок, / Краплинками стікає у хаосі струмок / Рельєф обличчя лоскітно собою обійшов, / Ті крапельки дощу я не один знайшов... / Крокую тротуарам…
- Чотири стіни, як в’язниця, / Буденність краде вільний час. / Чому ж тобі досі не спиться? / Невже до пригод ти вже згас? / Це так важливо – не врости / Корінням в шкідливі екрани!…
- А хмари чорні простягнулись над селом, / Одразу ж холодом легесеньким понесло. / Ті хмари чорні – то зовсім не зло, – / Це свіжості ковток у літню спеку. / А хмари чорні гнів і ст…
- Хотілося злетіти так високо, / Щоб серце тріпотіло до вершин, / Торкатися тих барв небесних доки, / Ще є в душі той запал до світлин. / Не чутно було ні нідьги, ні втоми, / В очах…
- Повітря пахне майбутнім медом, / Квітково-ніжним, як дотик вуст. / Коли сади зацвітають під небом, / Тоді я уже не журюсь. / Все мине і все перемелеться, / Жорна часу й не те пере…
- І навіть подих вже наповнений весною, / І хочеться зануритись у цю весну, / Закутатись у квітах з головою, / Вловиту хвилю в небі запашну!!!
- Утома стала поперек життя, / Хтось наступив уже на горло власній пісні, / І доля змучена крокує ця, / У хресний путь, а в спину тичуть гостре вістря. / В очах людей, все менше зус…
- заплутані в профілях власних апатій / шукаєм в осінньому листі симпатій / кроками падаєм в землю вологу / вперто минаєм додому дорогу / в місто поверненню не підлягаючи / в місто…
- (присвячено рідному місту) / Знову дощ у столиці дощу, / І похмурий настрій від нього, / Та у Львові дощ - це ніщо, / І кожен швидко біжить до свого. / Парасольки різне гуляють /…
- Холодний погляд наче півночі очі. / Холодних вільних гір несамовита душа. / Лиш місяць повний шлях покаже. / Лиш темний ліс, домом буде на віка.
- між загадковими озерами чудес / зустріла знову я прихистя... / сховалась... зніжилась... з небес / спускалося вже жовте листя... / здіймалась осінь... плакали дощі... / журилися т…
- Якщо стати до крайностей відвертою, чесною й мало не на грані непристойності та рутини самокритичною, то моє найкраще оповідання – це те, що я чую із твоїх вуст у стишеній абсолют…
- Коли вона приходить до дому, розніженна з сумом в очах, / закутує плечі в плед, заварює теплий, терпкий ароматний чай, / Давай поговоримо, не про сенс життя, не про взлети, падінн…
