Розкішний храм красується міццю, / А під ним жебракують постаті поодинці: / «Подайте монетку, якщо ваша ласка», / Однак доброта – це, мабуть, лише казка. / Та ігнорують її ті, що…
Пошук: «вона»
Експозиція- «Я вмирав тобою. / Ти п’яниш мене. Закликаєш до оргій Діоніса під тихий плач своєї ефірної гладі. Здіймаю кленове пір’я до рук твоїх. / Я вмирав тобою.» / Ти звір. В бетонній кліт…
- Слизький камінь палив босі ступні. Йшов тихо над урвищем. Вдихав солоне повітря молодого бризу, який грався з ультрамарином моїх очей. Дикий клекотів хтиву пісеньку, рвав крила бо…
- Ми двоє лишились в кімнаті. До біса вже довга мовчанка. Ловлю́ пильний погляд. / Між нами ростуть чорні діри, і ти все ж чекаєш, що ві́зьму сама перше слово. / А я уже звикла мовч…
- "Втома. Засохли думки. Мене ніби відірвали від світу. Я був в тумані, блукав лабіринтом - я шукав мінотавра. Мені було одиноко. Я прагнув знайти якесь вирішення всіх своїх проблем…
- біжи. зачиняй швидше вікна. / кімната втрачає образ / справжнього світла. її світла / і знову рахунки на тисячі / сотні / мільйони / знову простори дикі із запахом суму і втоми /…
- Ну от. Тепер я старша ще на вірш. / А ти іще на вірш від мене далі… / Як постріли у душу – галас тиш. / У скриньку серця – листопад печальний. / Ти вільний, хай у прозах, і чужих……
- Вогонь повільно згасав у пічці. Він кидав відблиски на кімнату,повільно змінюючи свій колір. Саме під його дією лиця чоловіків,котрі вмістились в м’яких антикварних кріслах,здавал…
- Бувають такі дні, що ніби випадають із календаря. В такі дні людина зазвичай присягає собі, що обов'язково зробить все те, що хотіла робити з чергового наступного понеділка. Такі…
- Тишина колись постукає до кожного / Та ніякі замки не зупинять її / Де колись було людно - тепер стало порожньо / Залишились лиш огидні,жахливі та злі. / Не гаси себе брудними сло…
- Серед різнокольорового вихору моїх суконь, тих що приємно торкаються шкіри прохолодним фальшивим шовком, сиділа зіщулена гордість. Розум, нап*яливши щось з того барвистого шмаття…
- Я вважав, що нас на мить засліпить, або ж ми бодай опинимось в освітленні ззовні. Та нічого подібного не трапилось. Істина спурхнула з уст Йоганна: / - Не все те, що блистись здал…
- Ти відчула щось, молода дівчинко? Тебе боліло? / Чи ти навіть не наповнилась тим страхом? / Юнко, невже ти померла зразу? / І побачила лиш те, як покинула своє тіло. / Нелюде, а у…
- Що ми знаємо про те, що нас оточує? Абсолютно нічого. Що це за мертва бездонна пустка? Для чого ми ожили у її центрі? Хто ми, врешті решт, такі? / Я торкнувся холодного скла. Чи б…
- СОН / Нарешті я познайомив цих жінок. Чечілія Галлерані привіталась до Сімонетти Веспуччі кивком голови, не відриваючи тонкі пальці від горностая. Це дві мої любові. Одна в профіл…
- Я прокинувся. Було темно. Світ тиснув на мене. В голові було пусто. Жодної думки. Врешті я підвівся. Щоб не впасти через слабкість, довелось обіруч схопитись за стінку моєї ложі.…
- Спитайте у душі своєї / Куди, поділися ідеї? / Де, ділося бажання жити? / І щиро сонечку радіти… / Чому, усмішки вже немає? / Вона самотня? Десь блукає? / І сон пропав його згубил…
- Моя мрія зростала зі мною, / Окриляла, надію дала. / Я її плекала і любила, / А вона мене не вберегла. / Високо ніколи не злітала, / Але сонце крила обпекло, / Все, що цінувала і…
- Намалюй мені, Доле, шовковими пензлями мрію / На блакитнім полотнищі неба у барвах весни. / Нею подумки днями живу собі й божевол́ію / І щоночі, як диво, приходить вона в мої сни.…
- Кожнісінька клітина мого тіла тремтіла мікро-релаксами, котрі розливаючись, доводили мене до відчуття мега-трансу. Кров ніби кипіла в усьому моєму єстві. Обличчя, долоні та стопи…
- Синьооку зорю я щоночі запалюю в небі, / Між сапфірових зір вона світить тобі найясніш. / Срібний "місяць пустун" пригортає і тулить до себе / Тої зіроньки стан, як і я твій, в об…
- надія - це готель, в якому працюють колишні поліцейські, лікарі, вчителі і еліта. та це скоріш придорожній мотель, у якому знімають номер швидше для того, щоб зайвий раз потрахати…
hotel.hope
grill 7 2 - Багряне листя сумно опадає, / Осіння амбра ніжністю п'янить. / Віолончель в кімнаті тохо грає, / А листопад вже землю огортає. / Чому віолончель так сумно грає? / Чом струни жалю…
- Хіба можливо жити без мети? / Мабуть, і помирати нецікаво, / Коли не розумієш, хто й для кого ти, / Куди й навіщо ти всіх покидаєш. / Хіба можливо плакати крізь сміх, / Чи у солод…
