Холодний погляд наче півночі очі. / Холодних вільних гір несамовита душа. / Лиш місяць повний шлях покаже. / Лиш темний ліс, домом буде на віка.
Пошук: «природа»
Експозиція- між загадковими озерами чудес / зустріла знову я прихистя... / сховалась... зніжилась... з небес / спускалося вже жовте листя... / здіймалась осінь... плакали дощі... / журилися т…
- Якщо стати до крайностей відвертою, чесною й мало не на грані непристойності та рутини самокритичною, то моє найкраще оповідання – це те, що я чую із твоїх вуст у стишеній абсолют…
- Коли вона приходить до дому, розніженна з сумом в очах, / закутує плечі в плед, заварює теплий, терпкий ароматний чай, / Давай поговоримо, не про сенс життя, не про взлети, падінн…
- Багряне листя сумно опадає, / Осіння амбра ніжністю п'янить. / Віолончель в кімнаті тохо грає, / А листопад вже землю огортає. / Чому віолончель так сумно грає? / Чом струни жалю…
- Так хочеться зібрати речі, / переїхати жити в ліс або на берег моря, / байдуже тільки щоб ти був поряд, / чому люди завжди вказують що робити, / запихають в вакуум, не дають жити,…
- Мого життя мереживо прозоре / Переплелося з краєм назавжди / З тим краєм, де синіє море / Й ніколи не витає горе / І радість йому каже: "Підожди!" / Це край, де неба синього торка…
- Прийшла багряна, золота, простоволоса, припорошена сумом осінь. Вона прийшла нежданно. Непомітно вона вливалася в крони дерев, прикрашала мережаним павутинням чисте небо, підбавля…
- Нанизався дощ на дроти як намисто, / Вплівся туман у дерева як простинь, / Місяць із ночі небо ще чистить, / Зорі збирає і вулиці росить. / Бються в конвульсіях артерії вулиць, /…
- Вночі, коли ти спиш і бачиш сни, / На небі за вікном танцюють зорі, / А музика, спинившись в ре-мажорі, / Звучить ізнов, щоб підіграти їм. / Руки та серця просить Літо у Весни. /…
- Тихо. Ніжним серпанком упав на землю осінній туман. І затремтіло кришталеве повітря, мов мережане павутиння від поцілунку бешкетливого вітру. / Жовті килими розіслалися в ще молод…
- Одного пізнього літнього ранку я сиділа на лавці біля Ратуші і чекала друга. На площі Ринок, як завжди, було багато цікавих пішоходів-туристів, які фотографували все підряд. У сук…
- Вона, тримала місяць у руках / Не притаманний, їй, був страх, / Вона, смілива і відважна / Вона, відчула життя смак. / Для неї місяць, другом був, / Котрого, знала вже давно / Її…
- На швидкості заспаність покине / В ритмі чотириколісся / Мандрівника, що порине / У світанкове дійство закулісся. / Допоки глядач ще спить, / Готують виставу без лаштунків / Верши…
- Мені потрібна жінка – жінка до кінчиків пальців та коренів волосся, жінка до червоного лаку на нігтях й фруктового "Тік-таку", до дивного тату внизу живота й топових італійських ж…
- в інших вимірах бувають дні / коли не сіло сонце в далині / а місяць гріє зорі в видноколі / а темрява зникатиме поволі / у інших вимірах бувають чудасії / коли зерно пожнеш хоча…
- Пригорнись душею до рідного поточку, / До каменю Роду, витоку твого і мого. / Слово якого з пра-віку не замерзає, / Доторкнися, Арію сущого! / Пригорнись до магічного древа, / Лис…
- Люди забули легенди? – нову їм створи. / Юрій Клен / Це моя мала ода смерті! / 1 / Ні, не вмерти, / лише майнути до початку початків. / Посеред безоглядної німоти, / печерної пуст…
- коли "твій" місяць обертає твоє море в кров / а портрети на стінах показують спини / всі дороги твої стираються ніби хтось по них вже пройшов / залишаються лиш крихітні стежки чим…
- Вона стояла у вогні / й дивилась в небо у задумі, / а руки простягала на захід і на схід; / і ніби я впізнав Її, / Вона пускала в мене струмінь / Й я зрозумів – то Світло-від-Піть…
- Моє місто заснуло під снігом, / На безлюдних і замерзлих вулицях, / Я гуляв, а він йшов за мною безслідно, / Білими сніжинками, що до обличчя туляться. / Так спокійно дихалось, бе…
- Обведений колом / Твій світ сиво-чорний, / А мій - цілі гори, / Лиш душу розгорну. / Ти захист придумав, / І викреслив зірку, / І мій світ розрунтав - / Так, то було гірко. / Та в…
- Пролітали хмари. Над полем налитої соком хлібів пшениці. Вони кидали сої безформенні тіні вниз, не повертаючи зору до того, що відбувалося навкруги, не звертаючи уваги на собі под…
Вірш
Yaro_Mantyka 6 1 - Сонячне світло засліплює мої очі – я примружуюсь. Віє прохолодою. Ще кілька годин спека не даватиме про себе знати. / Восьма ранку… Усі інші діти мабуть іще сплять. Мої ноги звиса…
