ЗЕЛЕНI ОЧI

якiсь обличчя фрески пам'ятi
очищаєш вiд пороху буднiв
i зазираєш в їхнi очi
чомусь усi вони зеленого кольору
вiд часу а чи такими й були
зеленi очi люблять наймiцнiше
зеленi очi не прощають зради
вони твої суддi у сивих мантiях спогадiв
вони твої сни що не забуваються вранцi
вони частина твоєї вини перед свiтом
чи то свiту перед тобою
з тих пiр як вперше побачила
зелену зiрку
з тих пiр як вперше побачила її
у чиїхось очах
i звологла стiна душi
малюй
малюй свої фрески
з очима зеленої барви
та прикривай їх папером
списаним вiршами й прозою
щоби бiльше нiхто
не побачив зелених очей
бо тiльки для тебе вони
оживають ночами
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 08 гру 2011 о 23:34
мітки: вірш, поезія
чарівно
24 січ 2013 о 03:01
Allochka Критика
Мабуть, невипадково автор приділяє особливу увагу очам. Адже у них можна побачити багато: і душу людини, і її помисли. А також можна відчути, чи залишилось ще у такої людини натхнення.
05 лип 2016 о 20:53
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024