Прохасько недописав

(Есе)

Таня…хочеться почати здалеку, щоб все вийшло без похапцю, нефальшиво. Хочеться почати з відтінків, а потім вже перейти до кольорів. Почати з темряви і рухатися до світла. Добре. Все таке минуще, а тому так наснажує тугою і щастям. Щастям туги. Тугою щастя. Коли ми розійшлися, не розходячись. Чи швидше не розійшлися, розходячись. Я нічого сильного не відчув. Найчіткіша ностальгія – в часи припливу щастя, звершень, досягнення мети, мрій, який так давно прагнув. Я пізнав злеліяне через так довго часу, що вже встигла затертися сама суть першопочаткового бажання. Був голодний стільки, що вже потім коли їв – смакувало не так як би мало. Після всіх чекань. Це якесь пристосування. Не знаю, може це якесь життєствердження перед вічністю, але зміцнівши в певних галузях – я хочу взяти реванш. За дитинство і ранню юність. Хочу переглянути наслідки нерівної боротьби з тодішніми обставинами і перемогти їх зараз. Зараз вони мені не рівня. Я тепер граю у вищій лізі, бо така закономірність життя. Я хочу перемогти обставини закономірністю старішання. Час проходить, і цим можна воювати проти незворотності миті. Входити двічі, тричі, та скільки завгодно в одну і ту саму річку. Треба просто трішки часу, щоб набратися певних усвідомлень. Хочеться повернутися до невдалих моментів гри ще на початку кар’єри і зараз захопити глядачів набутою майстерністю. Щоб відновити, а насправді доторкнутися і знову відчувати близькість у просторі, просторувати близькість у відчуттях з тою, яку не зумів тоді відчувати найсильніше за все, а тому відволікся. І все зникло, загубилося, вивітрилося, застоялося, віддалилося, відсторонилося, залишилося десь там, але не відчужилося.
Осінні ранки, коли зникають зорі як і зникають з дерев красиві, теплобарвисті листки, наскрізним холодом заганають зі світу усе тепло в душі. В маленьких людських бастіончиках тоді найбільша концентрація опору проти природи, проти згасання літа, проти неминучості. Відсіч вмиранню тепла як істинності, сутності літа вживається з народженням дощливої осені. Осінь є нічим іншим, як розтіліном і розкладом попередника. Осінь – це смерть літа. Зима – це забуття тих, хто померли. Весна – це лише народження. Є тільки літо і більше нічого. Все інше, то тільки зміни єдиного, облюбованого нами стану. Тай наш стан – це тільки проекція літа. Отож моя ностальгія за нею, це тільки проекція її кохання. Ті почуття, що були в неї, наче світло далеких зірок – зараз долинає до мене і наче вино – виходить через вінця, сп’яняючи мене ранньої юності коханням непройшлим.
Знаєте, як взимку пахнуть яблука. Вони тоді пахнуть найсильніше, чомусь із погіршенням умов, в яких вони зазвичай ростуть і розвиваються вони наче починають мироточити. Сочити неймовірні аромати, яких ніколи б не почув ніхто, якщо б не існувало зими. Мої відчуття дуже схожі на запах яблука, коли вона там, а я – тут, а ми – делеко. Де юре нічого не закінчено, але дефакто – нічого немає. Хоча можливо і є такі стосунки, коли люди живуть порізно, далеко, з іншими, а втім потім вліті, коли приходить пора – за якоюсь мовчазною, видуманою довгими зимовими і осінніми вечорами згодою, разом мандрують у гори, де сповняється все, що думалося, все, що могло би зробити всі ті нелітні вечори такими наповненими, але ніколи певно не зробить. Бо це стається тільки влітку. Я чекаю літа, щоб віддати їй всі насушені білі грибочки, що дбайливо зберігаю в трилітрових бутлях на грубці, всі заготовлені суниці, чорниці, пахучі трави чай-зілля. Бо те все – то любов.
Краще не читати, якщо не читали Прохаська вчора а то й сьогодні. Інакше ефекту не буде.
land icon
18
view icon
Проза | Версія для читання 04 січ 2013 о 11:45
Показати всі коментарі (5)
swinomatka, заради мене не варто , просто пишіть , а я почитаю
05 січ 2013 о 02:46
Мені дуже сподобалось, класно про вчора і сьогодні. Двічі приємно читати, тому що пишете без помилок.
07 січ 2013 о 04:13
Snt.N., ну Ви ще не бачили моїх творів у інших жанрах. Там якраз крізь них доводиться продиратися
22 січ 2013 о 09:03
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024