Попіл мостів
Я захопилась. А тебе захопило.
На свій відчай, ризик і страх,
Я забула про те, що боліло.
Чайник кипить, а тебе все нема.
Я втратила відлік часу й думок.
Між нами не відстань, між нами стіна.
Над тобою небо, наді мною — лиш смог.
Мій урбан зводить мене з ума,
Стіни риплять, мов старі парасолі.
Я кохала тебе. Я знаю — дарма.
Ти пішов і забрав із собою кохані долоні.
Ти так звик бути для мене чужим,
А я віддавала тепло іншим людям.
Я терлась об тебе волоссям рудим
І засинала у тебе на грудях.
Попіл мостів гірчить на солоних губах.
Я захопилась. А тебе відпустило.
Я згадала і відчай, і сльози і страх.
Я згадала усе,через що так боліло.
Olka_Olen
0
0
18
Поезія | Версія для читання 03 сер 2014 о 00:27
Подібні роботи
