Вірш

Sonnet for Mary А знаєш, я так хотів дотягнутись, колись, до неба... До хмар і таємниць, до глибоких істин, А зараз розумію, що тоді мені було треба, Лише обіймів твоїх теплих і чистих... Було треба уст, і твій закоханий погляд... Не місії, та не всесвітнє покликання, А лише добрий і ніжний спогад Слова про любов, що говорила стиха ти. І я готовий дякувати, небу, сонцю і істині, Що дозволили торкати Твою ніжну шкіру і руки чисті. І я кричатиму крізь емейли і чати, Крізь білосніжну небесну тишу, Знаєш тебе я буду кохати, єдину і найріднішу. © Ігор Кордис. 04.05.2014