Я загубив…

я загубив тебе посеред ночі,
тіло твоє губами не можу знайти.
де твої, як зорі гарячі, жадані ті очі,
що спопеляли мене? де Ти?

я втрачаю тебе, як росу на траві,
як краплини дощу на воді....
посеред ночі лиш ліхтарі...
я розчиняюсь в тобі,

і радість, і жадоба,
але лише зів’ялі квіти що колись
дарив тобі, і не дописана ода...
і дим твоєї цигарки у вись,

що розчинився, вслід образу
солодкому і ніжному.
тебе втрачаю, твою красу
у цьому світі сірому....

отой вогонь що зігрівав
мою замріяну душу,
що спокій як занавіску зірвав
і кинув до ніг, а ти мене забудеш,

а я буду пам’ятати,
зривати із неба зірки і планети,
вмирати, згоряти,
як в повітрі комети...

я втрачаю тебе, можливе і вже
втратив, десь там
залишилась одна лиш вежа
і посеред ночі сам....

без твоїх посмішок,...
губ, очей, без тебе,
тільки грає тихий рок
моя далека леле....

Великий Бичків, липень 2014
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 06 сер 2014 о 04:10
Allochka Критика
Постає образ "мандрівника", який десь на дорогах життя загубив своє кохання і не може його відшукати. Такі пошуки духовно виснажують ліричного героя, адже без коханої для нього став позбавлений барв навколишній світ.
28 кві 2016 о 20:16
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024