Крововилив з каміння

Дзвінке повноліття не в тих відсвічує зіницях
дзвіниці, не в ті ти руки, перса уклала
під тягарем тепла від чоловіка
самотність губ, обрізана коса.

Ти обняла, світанок сонця свідок той гіркий
під тягарем не тим себе цілу в усюди, віддала
плечей терпкий той запах, змах бровиний
засіпане у сні й спросоння, намерене в хворобі
життям напружене дитя, маленьке.. і плаксиве
(удалеч стежкою кудись дві торби нащось понесло)
кудись дві торби понесло у нащось далеч
land icon
17
view icon
Поезія | Версія для читання 04 січ 2013 о 4:09
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (5)
swinomatka, таке кльове розяснення
04 січ 2013 о 18:19
swinomatka, по-теперішньому нецікаво ніякої лірики
04 січ 2013 о 18:20
Melaverde, звісно. Сіськи звучить як щось таке епігонське, похітливе, пігмейське. Так можуть казати стурбовані зациклені підлітки, інфантильні слиняві збоченці, недалекі чорнороботяги, алкоголіки. В такому звучанні немає жодної таїни, захвату, еротики чи романтики. Перса ж викликають зовсім інші асоціації.
04 січ 2013 о 18:28
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2021