Маки
По маках танк…
По сотнях і десятках маків.
Куди, ти, йдеш?
Що, ти, несеш?
Не лізь до душ і тіл солдатів.
Не руш голів,
Нехай цвітуть.
Для чого давиш, топчеш, губиш?
Ти, ріжеш цвіт.
Ти, палиш рід,
Бо смерть так божевільно любиш.
Застигли маки,
Хрипне танк…
Стіна дощу ховає квіти.
Лежать під ним,
Зростуть над ним,
Бо їм судилось пережити.
story
7
3
18
Поезія | Версія для читання 12 сер 2014 о 02:32
мітки: війна
Анонім
Критика
Дуже щиро висловлено почуття болю, заклик і навіть виклик руйнівній силі. Похвально, що мотив перемоги життя над смертю, подолання зла і, звісно, й оптимізму звучить у фіналі твору, який є його ідеєю. Хочеться вірити, що ми переживемо усі негаразди й лихоліття, як оті маки, що стали символами пам'яті загиблих воїнів
Подібні роботи
