«Відчуженість в обличчях так лякає» 04.09.2014
Чомусь нікого вже ніхто не помічає,
Ми втупились в екран новенького айфону,
І не існує важливішого для нас вже фону.
Усі, хто ближні нам, в vkontakte в друзях є.
А як же той, що руку нам на дворі подає?
Той, що життя за нас, своє в бою віддав?
Той, хто на зустріч йшов і не зволікав?..
Задумаймось, чи варто нам чекати
На благодать, вона не прийде з висоти.
Здолаємо ту лінь, ми в силах це здолати.
Як віра буде в це, досягнемо мети.
sk8ter-boyy
2
0
18
Поезія | Версія для читання 04 вер 2014 о 07:42
мітки: вірш
тема актуальна, але є декілька зауважень. спробуйте використати якісь цікавіші для читача тропи, нові поєднання слів. і щодо рим, це погано римувати дієслова...
P.S. то не критика, а порада від неупередженого читача
P.S. то не критика, а порада від неупередженого читача
1
Yaro_Mantyka, Дякую за зауваження, хоча я і половини з того не зрозумів, однак, цей вірш в задумі, не повинен бути зручним і приємним... та і писав його в 6:00 в маршрутці тому можливо і пиримітивні слова... Постараюсь ближчим часом шось серйозніше написати)))
Подібні роботи
