Розмова зі сковорідкою або мої дві парні сосиски.

Сосиска. Сосиски бувають різні: соковиті, не соковиті. Свіжі і не свіжі. Маленькі та великі. Сосискі бувають різні: смажені, варені, недоварені.
Але сьогодні я вирішив собі сосиску підсмажити. Ну тобто дві сосиски. Кожна особистість має в цьому світі мати собі пару. Як пташка має пташку. Котик має кицю і відповідно сосиска має мати сосиску.
Я поставив сковорідку на плиту. Вляв туди олії, включив газ і танцює Пан Коцький в рожевих гаманцях. Іноді я думав, що я стану хорошим успішним репером. Бо я вмів римувати рими. Ось наприклад:

Сьогодні я смажу сосиску,
А завтра буду смажити курча
Кожен в світі має писок
Окрім лямпи Ільїчя

Ось таке. І це начебто непогані такі рими-вірші але я не став репером, бо я трохи не повносправний. Ще з дитинства я відрізнявся від інших дітей - я немав руки. Ну що тут поробиш. Всі люди різні на світі: є чорні, білі, чорномазі, негри ще є. Є ще китайці,корейці,японці але я ніколи не відрізняв їх, вони для мене були просто мудаками, які смішно говорять.
І ось крапельки олії затанцювали смішний вогняний танок на скорорідці. А так, ще я майстер метафори. Зараз це доведу: ти прекрасна, немов банка свіжого соусу з домішками стиглих шматочків овочів з бразілійської області. Я взагалі людина талантів. Одного разу я хтів вступити до циркового училища але не вступив, бо на мене накричав клоун лише через те, що я всрався на курсах. Ну що поробиш, я в той день багато переїв. З ким не буває.
Сковорідка вже була досить нагріта аби я зміг покласти туди дві свої парні сосиски. І немов Борис Бурда, я так майстерно поклав туди свої дві парні сосиски.
-Ну давайте, жартеся. - Сказав я до сосисок.
-А ти, давай тоже. Жар їх. - Промовив я до сковорідки.
Одного разу я грів собі бульйон і в цей же самий момент до мене до хати заповзла змія. Вона була досить великою, десь триста підисяць метрів і мене так вона настрашила, що я перекинув той бульйон на себе. Ну в результаті цю змію зарештували за незаконне лякання людей і посадили цю довгу суку за грати. Дали їй десять зміїних років. По слухам вже потім я дізнався, що її забили в душі якісь два негри. Ось така от правдива життєва історія.
Час вже було перевертати дві мої парні сосиски на другий бік. І я це майстерно зробив. Вже було видно червону скоринку - таку апетитну немов яблуко.
-Ти молодець. - Похвалив я сковорідку. - За це я тебе помию одразу, а не кину тебе в умивальних і залишу.
Згадую, як я одного разу воював на Кавказі з ведмедьом. То був мій побратим. Ми служили в одній дивізії і раз на завданні ми потрапили під лавину і пробули там кілька днів. І ведмідь мене врятував, не дав померти з голоду і дав мені сосати свою лапу. Так ми і здружилися.
Ось така от ще одна правдива історія.
Вже майже все було готово. Я дістав тарілку, вляв туда кетчупа і помив її. А потім розбив її, кинув в кота і я почав кричати. В мене деколи таке буває. Такі приступи. Але я вмить заспокоївся і дістав ще одну тарілку і знову вляв туди кетчупа. Так сказати дубль два. Ото я жартівник. Згадую, як мене одного разу запросили на комедійне шоу, де я читав свої жарти. Ось один наведу для прикладу:

Їде Ісус на ровері в супермаркет по рибу. І тут його пиняти хоче гаїшник жирний такий. А Ісус не растірявся і смився по воді. АХахаххахахахахахах.

Ну ось такі жарти.

Мої дві парні сосиски вже були готові. І я подякував за це сковорідці.
-Дякую тобі сковорідочко. - Посміхнувся я і подякував їй, потиснувши руку. І я почав їсти свої дві парні сосиски.
А знаєте, насправді не було ніякої сковорідки, не було змії тої довгої, я не поступав на циркового училища, не було ведмедя, котрий давав мені сосати. Насправді я псих, який давно вже сидить у психлікарні.
Я просто чекаю на свій обід:
-На Бернарде, я приніс твої смажені парні сосиски. - промовив Хтось.
І я поснідав і застрелився.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 22 жов 2014 о 05:03
Показати всі коментарі (4)
vadymmykh, то вам пахне шановний, мені пахне сосисками та травнем.
10 тра 2015 о 19:38
Bergino, "Всі люди різні на світі: є чорні, білі, чорномазі, негри ще є. Є ще китайці,корейці,японці але я ніколи не відрізняв їх, вони для мене були просто мудаками, які смішно говорять."
не расизм?
11 тра 2015 о 04:01
vadymmykh, це загальносвітоглядна гумореска. Ну і трохи легки, добрий маленький расизм.
12 тра 2015 о 00:21
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024