Твій голос...
тримають небо…
воно настільки низько,
що якби не сОсни,
то упало б на біле покривало
розстелене січнем…
Час прилипає пекучим воском
так, що неможливо віддерти
навіть розпеченим лезом…
І лише спогади по колу,
як ноги в кучугурах по коліна…
Як одним помахом пензля
художник міняє картину…,
так і ти лиш дотиком
наповнєш мене теплом…
Твій голос,твій подих у грудях моїх,
ну візьми схухавку... …. …. !?
… …. …. …. …. А л о….
NeboCry
1
0
18
Поезія | Версія для читання 05 січ 2013 о 17:17
Подібні роботи
