У ЗАТИШКУ ОЧЕЙ

Мій спокій бере свій початок У затишку рідних очей, Що так мені любо вивчати, Котрий, мов крізь мене тече. У закутках погляду бачу Безкрайого неба блакить; В зіницях – безодні, а значить, Зумів зупинити я мить. Торкнувся незримого взором У затінках помаху вій. Там тиша безхмарно-прозора, Мрій гавань і пристань надій…