Мить - життя
а звідти вирина старезним дубом,
заснув у лоні матері ...
За мить прокинувся сивезним дідом.
Прожив століття - час, секунди, мрії,
а в передгробнім стані - це життя,
яке летіло, мчало безнадійно
і мить його принесла до кінця.
Можливо, ми живемо, щоб померти,
але кому потрібен такий шлях?
Скребти, шуміти, з себе шкіру дерти...
Цей шлях лиш притаманний для невдах.
Чи інкарнація чи воскресіння мертвих
несе тіла до притулку буття.
Не принеси себе так просто в жертву.
Це мить, це відлік часу, це життя!
01.12.2014
9.00 свідомий ранок
9.00 свідомий ранок
Snt.N.
3
1
18
Поезія | Версія для читання 01 гру 2014 о 15:41
мітки: життя, сенс життя, мить, вірш, поезія
Allochka
Критика
Можна тільки погодитись із тим, що життя - це мить, а мить - це знову ж таки життя. Добре, що автор акцентує увагу читача на цьому, а ще - вказує на плин часу. Життя мине, як одна мить, його фінал, безумовно, - смерть. Але нам потрібно жити не тільки для того, щоб померти, а щоб зробити певний внесок у нього.
Подібні роботи
