Зимовий спогад

Була тоді яскрава й сніжна ніч,
Сріблились десь дерева в верховітті,
Моя любов - одна на тисячу сторіч,
А відданість - одна на цілім світі.

В лютневу ніч засніжену таку,
Свіча кохання тихо догоряла,
Я ж зрозуміла істину просту:
Моя любов тобі лиш докоряла.

Навіки впала зірка за межу,
Танцює місяць десь на небосхилі,
Тебе я повернутись не прошу,
Терпіти зверхність більше я не в силі.

Стелила доля різні нам шляхи,
Та біль щемить і дихати не сила,
Нещасний, хто не вміє полюбить,
А я щаслива, бо любила.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 04 гру 2014 о 8:27
Після перших рядочків хочеться читати далі, гарно.
08 гру 2014 о 18:55
Гарна, чуттєва лірика. Щирість і простота образів робить вірш життєвим, зачіпає за живе. Мені сподобалось
18 чер 2016 о 13:40
lilia888, Дякую за коментар
21 чер 2016 о 6:40
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022