Несвоєчасність (Ти ранила безбожно серце…)

Ти ранила безбожно серце,
І мов фіалка відцвіла,
Нікому клятви не давала,
Але й моєю не була.

Ти вільний вітер в синім морі.
Коли нескорені вуста
Твої поцілувать насміливсь,
Ти піддалася неспроста.

Твій сміх лунав — дзвінкий, грайливий,
І кожен раз тривожив знов,
Але до слуху долинала
Лише солодка нелюбов.

І я сидів один в кімнаті,
Вже не котилися гудки
У телефоні стихли звуки,
І не писалися рядки.

Без слів я зник і ти пропала
З моїх думок, та не з душі,
Нове життя отак по волі
Свої крутило віражі.

Та ти раптово сумовито
Про мене згадки почала,
І та несвоєчасність вічна
Тобі на серце налягла.

Тепер ти знаєш, моє сонце,
Який у серці смуток був.
Вже не літаєш, як жар-птиця?
Та й я про тебе не забув.

Ти ранила безбожно серце,
І мов фіалка відцвіла,
Нікому клятви не давала,
Але й моєю не була.
alina_golyk
alina_golyk
land icon
17
view icon
Поезія | Версія для читання 31 січ 2015 о 11:33
Анонім Критика
Дуже вдалий творчий задум і його реалізація. Ви сповна показали увесь спектр емоцій ліричного героя, який пізнав нерозділене кохання. Перша і остання строфи слугують своєрідним обрамленням вірша
13 січ 2016 о 12:00
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2021