Присвячується Олександру Положинському та всій команді Тартака. Дякую вам за всі ваші романтичні, веселі, меланхолічні, душевні, патріотичні, святкові та драйвові пісні. За ваші концерти та за хороший настрій. Дякую, що ви є.

«Хто Ти Є?». Я ніяк не можу збагнути. Ти янгол, який дизертирував із небесної армії заради пошуку чистого та прозорого кохання чи ти моя остання відверта навіки любов?
Іноді мені здається, що моє життя це «100%-ий плагіат» на героя із романтичного роману. Я просто іноді не можу заснути без тебе. Я не можу перестати думати про тебе. Ти та стріла у серці, яку я не збираюся висмикувати.
Стріляй ще.
«Ай Хай» ти подумаєш, що це все давно заїжджена тема, давно протоптана дорога, запльована гарними вчинками, поцілунками та квітами. Ти скажеш, що кожний з нас когось кохав, когось втрачав, когось не міг забути і топився у алкоголі чи наркотиках або просто закривався в собі і мовчав. Мовчав навіть тоді, коли уста до болю прагнули слів. Ти скажеш, що кохання – це своєрідний душевний вінігрет, котрий складається з порозуміння, взаємності та обіймів. І ти мабуть будеш права. Але «Ти Подумай», якщо я тебе кохаю більше за життя, то чи є сенс тобі шукати іншого? Можливо і є. Я ж ненав’язуюсь.
Якби я не хотів, я ніколи не міг стати таким, «Як Усі». Я постійно здуру закохувався, ніби навмисне це робив собі на зло. Я вже почав ненавидіти своє інтелігентне серце, ця клята аортальна «Атомна Помпа» забирала мій сон та ховала його за небом, десь «Понад Хмарами», а мені лише залишалось дивитися на стелю та курити – робити те, чого ненавиджу. Кохати ту, яку ненавиджу… «Моя любов, моя ненависть»
У мене дурнувата хвороба. Я звик до кохання без слів. Я пишу, що кохаю тебе. Пишу, що ти потрібна мені. Я просто пишу, бо боюсь тобі це сказати. Боюсь, що ти не приймеш мене до себе. І мені тільки залишається тримати телефон в руках та набирати потрібні слова – передавати фрази серця. І це «Стільникове кохання» мене доводить до сказу. «Воно» зжерає мене із середини, я просто йду на дно.
«Ти дуже гарна» Ні, я не збираюсь тебе хвалити. Просто дійсно, ця твоя поведінка, твої манери – це все чого я прагну. Красиве волосся зі запахом молодої весни, невинні і водночас хитрі очі, посмішка, як здатна розтопити лід. Ти унікальна частина кохання. Ти прекрасна дівчина.
Вони кажуть: « Та забий, таких як вона – тисячі на планеті». А я кажу: «Йдіть до біса». Я точно знаю, що лише вона одна мені потрібна. Це ніяка не «Ілюзія», це моя з нею реальність. І якщо потрібно, я буду будувати її роками. Я знаю точно, що вона мати моїх майбутніх дітей. І коли я буду сидіти на дивані і мене буде обіймати син, тоді як старша донька з кухні принесе нам «Поп Корн», а ти немов як зоря з небес зійдеш по сходах з другого поверху і приєднаєшся до нас. І в цей момент я зрозумію, що без зайвих роздумів віддам своє життя за тебе, за нашого сина, за нашу доньку. Я захлиснувся радістю. У жилах в мене вже не кров тече, а прозорі ріки щастя…
«Я не хочу» іншої долі, де немає тебе, де немає мене. «Мені все одно» як ти ставишся до поцілунків, тебе питати я про це не буду. Я буду діяти першим і ти не взмозі будеш мене зупинити. Тоді ти заглянеш в мої очі і побачиш там купу щастя та любові, яка льється вже просто через край. «Та «Поцілуй» його дурепа вже!» - щось всередині тобі зашепоче. Ти вже не в силах чинити опір.
«В Моєму Світі» стільки безглуздя: починаючи від мого першого шкільного кохання, яке я вже давно забув, лише просто іноді тішуся хорошими моментами та закінчуючи палким поцілунком на вершині Львівської ратуші з тою, яку серце пізніше вмить розлюбило. Це все була якась така туманна «Омана» , ніби якась «Репетиція» перед справжнім кохання. Знаю, ще звучить так по-дурному, нісенітниця і ти мене мабуть не зрозумієш. Але це просто минуле, а минуле потрібно сховати подалі від себе, особливо, якщо воно було поганим.
Після кожних наших з тобою обіймів я «Відчуваю» себе богом. Наші серця билися у єдиний ритм і «Їм було байдуже» на оточуючих людей, на дощ, який не вщухав, ніби спеціально хотів краплями нас розлучити. А ми продовжували стояти та цілуватися-сміятися-кохатися.
«Я не один». Я знаю, що ти не підеш до іншого. Я знаю, що кращої пари для твоїх уст ніж мої, на світі не існує. Ідучи пустелею у спекотну погоду, мене зі всіх сторін оточували струмки кришталевої прохолодної води. Падаючи у безодню, внизу на мене чекало м’яке ліжко, у якому на мене чекала ти. Тобто щоб зі мною не трапилось, зі мною траплялося лише хороше. І це твоя заслуга.
Я дійсно кохаю тебе і «Я не знаю» де б я був зараз, якби не ти. Я мабуть вештався десь, у пошуках чогось – такий бездомний недобитий романтик, який шукав би втіху у прозі та чарці.
«Майже на» годиннику вже за північ. А у моєму серці ти на завжди. Моя «Мила» та шалена дівка, яку не хочеться відпускати. Ти створена була для мене, просто ти цього тоді ще сама не знала. Наші з тобою життєві береги злилила та утворився наш сімейний пляж. Ми потонули у взаємному океані пристрасті та насолоди – «Двоє в океані». Одні, самі, закохані.
Я дякую Богу, що ти в мене є. Ти мій малий порятунок від депресії та особистого регресу. Я б ніколи не сказав до тебе «Лайливе слово». Навіщо нам обом цей «Моральний секс» ? Максимум щоб я міг зробити, так це зігнати всю свою дурну злість в долоню та тріснути нею тебе по попі. І вже через дві хвилини я б закохався в тебе ще більше.
«Аби тільки» ти знала, як довго я шукав тебе. Ти та, яка наснилася, ти та яку поцілунком пригортаю ближче до серця. Ти єдина, з якою хочу провести життя. Ти та, яку потрібно кохати так, щоб була перерва лише на декілька слів. Ти мій ідеал.
Соковиті ночі заливали цю картинку барвами потаємних почуттів, емоцій. В кожній клітині формувалася своя власна стійка особистість, а в кожній краплі крові - нова любов. І ти обіймала мене, «Просто ніжно так», пригортала мене до себе все дужче і дужче, що аж ставало важко дихати. І ніч добігала свого солодкого кінця і розпечене сонце дарувало нам свій наступний «Найкращий день»
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 19 лют 2015 о 21:58
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022