Лист: "Дівчина-ангел, яку я знаю давно"
" Будь добра, не відкривайся мені. Я не хочу знати з твоїх уст твоє минуле. Я не потребую слів, я не хочу знати де ти була вчора чи позаторік. Я знаю, що ти більше любиш чай, ніж вино. Ти вміла себе задурманити простим чаєм і я не знаю, як тобі це вдавалося. Ти мені сказала, що просто потрібно отримувати задоволення від всього: від свіжого повітря, він неба, від паркету на якому ти стоїш, від мудаків, які тебе щодня оточують. Просто потрібно віддатись всьому. Кожну краплину крові треба чимось заохотити, дати роботу, відповідну ціль, яка потім стане єдиним. Ти моя самотня єдина непокірна мрія.
Давай падати в безодню разом. І цілуватись. Давай падати сто років, а потім підемо на прогулянку чи просто посидимо в кафе. Я не знаю. Мені байдуже, я просто хочу бути ближче до тебе. Я хочу, щоб ти завжди була зі мною, влийся мені сиропом в серце, щоб кожну хвилину мої очі бачили твої очі.
Не знаю, може то і дійсно якось примітивно. Ні, це всетаки дійсно повна кастрюля свіжозвареного примітиву. Ота любов, це типу слово чи якесь стандартне відчуття-почуття, яке накриває все людство щодня. Ніхто не може жити без любові. Стандартизація закутує в щоденні кайдани кожного, від цього не втечеш. А навіщо тікати?
Знаєш, я зустрічав багато дівчат. Я казав їм, що люблю їх, а насправді не любив. Чи любив. Я тримав їх за руку, казав, що не покину, що буду поруч завжди. Тільки жодна з них, не була , така як ти. Кожна з тих дівчат мала свої недоліки, вони не вміли залишатись ангелами, не вміли цінувати душу, не хотіли торкатись чистих незайманих емоцій, а просто хотіли бездушно любити. А як можна любити без душі? Звісно, що можна. Тільки така мені не підходить.
Мені підходиш ти. Я знаю твоє ім'я. Можливо ми не будемо разом, але мені достатньо знати, що ти є. Ти існуєш для того, щоб вдосконалювати цю планету. Ти створена для того, щоб моє серце мало здатність пізнати щось нове, пізнати щирість, іншу сторону кохання. Напевне в раю підняли галас, бо в них пропав білий ангел, який втік на землю. Втік та живе серед сірих інших дівчат, які так і не показали мені, що таке справжня пристрасть.
Не буду брехати собі і тобі - я тебе люблю, так як ніколи до того не кохав. Моя серце тому свідок. Зорі втомились але продовжують світити. Ніч хоче світла, але продовжує бути темною. Ти - одна. Я - нічий. Я не хочу бути твоїм, але хочу тебе кохати.
Пам'ятаєш останню нашу розмову? Ці всі слова, які я тобі говорив, тримав тебе за руку, цілував її. Обіймав тебе, щоб відчути твоє тепло. А потім ми зникли. Так от знай, що це все не я говорив, за мене говорила моя душа. А душі вміють говорити лише правду.
Будь собою, а я буду тобою... Мені цього достатньо... "
Bergino
0
0
18
Поезія | Версія для читання 27 бер 2015 о 03:01
Подібні роботи
