кімната втрачає образ
справжнього світла. її світла
і знову рахунки на тисячі
сотні
мільйони
знову простори дикі із запахом суму і втоми
без запаху м'яти волосся
без слова
без зору
осліпши лягнеш знову спати й благатимеш в когось
будь ласка нехай не о п'ятій
нехай до світанку й пізніше
я буду дрімати
дивитись
мовчати
допоки її прообраз не ввійде в кімнату
не стане край столу
опершись на той край руками
і боже нехай не її руками
нехай неправдива не справжня
без дійсного тіла
без запаху
голосу
навіть без блиску очей
чи справді їх рідного кольору.
спогад
день
звуки від потягу
так все це буде
чекай до найближчої півночі
з вулиці зникнуть люди
людяність вимкнеться
прийде бажання заснути
тоді вона з'явиться
зараз біжи зачиняй усі вікна від протягу
доки в кінматі ще запах її від одягу.
Подібні роботи
