Недомовленість
Кожного разу коли він опинявся поряд її серце шалено билося, у животі починали літати метелики. Вона дивилася на нього своїми великими очима і сподівалась, що колись зможе доторкнутися до його солодких вуст. Але це все мрії. У реальному житті вони друзі. Це слово повертало її на землю і всі мрії розбивалися об холодну підлогу. І вона знову мала одягати усмішку та робити вигляд, що все добре. Зціпивши зуби вона спостерігала за його обіймами з іншими дівчатами. Що вона могла зробити? Хто вона йому?
Вдень вона була з ним та грала в дружбу, а вночі залишаючись на одинці з собою вона плакала. Місяць змінювався на сонце, а її сльози на посмішку.
Вона не спала всю ніч. Думала про нього, про себе. І вирішила, що так більше не може продовжуватися. Вона вирішила все йому розказати. Нехай він все знає. Вона більше не могла брехати та грати в дружбу. Зібравшись з думками вона попрямувала до нього. Вони домовились зустрітися сьогодні на їхній улюбленій лавці в міському парку.
Підходивши до призначеного місця її руки почали труситися, а ноги підкошувалися. Він вже чекав її. Кожного разу при зустрічі він обіймав її, так було і цього разу. Дівчина поглянула хлопцю в очі. Але довго вона дивитися не могла. Через сукенку вона опустила очі. Дівчина не знала як почати. Ці слова давалися їй дуже тяжко. Кожної ночі у вісні вона говорила йому це, а зараз не могла знайти потрібних слів. Зібравшись з думками вона змогла невпевнено промовити те, що так давно мріяла сказати. Дівчина дивилася на хлопця та чекала його реакції. Найбільше вона боялася почути слова їхню дружбу. Декілька секунд панувала тиша. Після чого послідували міцні обійми і такий омріяний солодкий поцілунок. Все було так, як вона мріяла. Він поряд з нею, знає про її почуття і це взаємно. ЇЇ мрія стала реальністю.
Зійшла сонце і все розсіялось. Зникли обійми і поцілунки. Але все це залишилось у її мріях.
Подібні роботи
