Український Ґарик 9

По мотивам І. Губермана

Коли темніє зла година,
І страх від гавкоту погонь,
Благословенна будь людина,
Що не згасила свій вогонь.

Оригінал

Когда клубится страх кромешный
И тьму пронзает лай погонь
благословен любой, посмевший
не задувать в себе огонь.

ullad1

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 26 чер 2015 о 16:00

мітки: Український Ґарик, вірш, поезія

Allochka Критика

У цих рядках простежується "прометеївський зміст". З вогнем, збережений у собі людиною, можна ототожнювати людське у ній, яке вона зберегла, незважаючи ні на що.

25 кві 2016 о 22:26

ullad1

Дякую за розуміння!

26 кві 2016 о 00:04

Подібні роботи

Сніжний джаз

Замруть вуста мої на відстані сніжинки;
Два наших подихи розтоплять її вмить.
...Нема солодшого за поцілунок жінки!
Сильний мороз мене не в силах зупинить...
___ ___ ____ ____ _____ _____

Сніжинка впала нам краплинк�

debrian
Поезія

І ніч. І темінь. Й зірвана
стежина...(Байдужість як форма
порятунку загублених душ)

І ніч. І темінь. Й зірвана стежина...
Як боляче я впала на асфальт,
Іще жива, та крила надломила,
І вільно дихать заважа кобальт.

Кружляють зграї вороння у небі,
Зробилось чорним все, що не цвіло,
А я іду по ламаній потре�

alina_golyk
Поезія