Лють

Сьогодні все відбувалось неправильно. День не вдався від найпершої секунди. Тома бісило буквально все. Та якось він досі видавався світу нормальною людиною. І ось його стандартний день на звичайнісінькій роботі добіг до кінця і він збирався так само стандартно розвалитись у м’якому кріслі за переглядом ще однієї «невимовно цікавої» передачі, яку навіть негоже пропускати. Та поки Том стояв у магазині, обираючи, що ж краще вгамує його розхитані нерви: віскі чи ром-кола. Зрештою хід його думок змінився і він схопив за горлянку текілу, яка б взяла штурмом хвилі пульсуючої ненависті, яка могутнім маятником бухкала в голові.
Врешті Том уже на касі. Дідусь прокуреним голосом щось бурмотить собі під ніс. Либонь наспівує якусь дурнувату мелодію молодості. Як же том ненавидів сигарети! А цей ідіотський запах. Він просто виводив чоловіка з себе. Хотілось просто врізати, так щоб старигань впав, врізав дуба і більш ніколи не підносив тремтячими руками до прогнившого рота вогник. Межа людяності Тома підходила до крайньої точки.
Товари дідугана повільно проходили через касирку, бібкаючи на тому тупому апараті. Який жахливий звук! Просто неймовірно виводить з себе. Зламати б ту штуковину к бісовій матері. Врешті настала черга Тома. Він просто не міг вже чекати. Подивися на вихід. Такий далекий і близький водночас. І раптом на вході постали тіні. Чоловік і жінка. Обоє були завантажені пакунками. Жінка підійшла до дверей а штовхнула їх ногою. Жінка! Тепер Том перестав бути людиною. Це вивело його з себе остаточно.
- СУЧИЙ ВИБЛЯДОК, треба бути ДЖЕНТЕЛЬМЕНОМ!
Касирка зреагувала так, наче для неї такі слова були щоденною справою:
- У вас є картка?
Та нажаль її вже ніхто не слухав. Чоловік розвернувся та вкрадливо спитав:
- Що ти сказав, перепрошую?
Варто завважити, що чолов’яга виявися справжнісіньким велетнем. Так наче один з Колосів вийшов з древньогрецьких міфів та ожив у нашому світі. Та невже це могло спинити Тома? Жорстоко відіпхнувши прокуреного діда, він рушив до Голіафа. Не давши відповіді, Том зацідив тому придурку в його трикляте обличчя. Удар вийшов неймовірно потужним. Ніколи не сподіваєшся, що отримаєш їх від таких миршавих людей, як от Том. Проте останній вклав у нього всю свою накопичену лють. Велетень , розбризкуючи кров’ю на усі сторони різко осів на скляні двері позаду. Краплини крові, котрі яскравим феєрверком піднялись вгору у цьому сухому та пустому місці, полетіли вниз, додавши новий колір на однотонному піджаку та житті Тома.
* * *
Є такі події, після котрих розумієш, що вже нічого не буде так я раніше. Як от перший поцілунок, перший секс, перша поразка, останній секс, і т.д. і т.п. Інколи людина не зразу усвідомлює, що життя безповоротно змінилось. Адже каталізатором для цього може стати найменша дрібничка, як от один погляд, одне слово, один рух. Та зрештою початок усіх змін стається через одну маленьку дію.
* * *
Том цілком усвідомлював, що все змінилось. Та зараз він не звертав на це уваги. Том лютував. І після того як кров заплямувала його одіж лють потроїлась:
- ЙОБАНИЙ ПІДАРАС, СЬОГОДНІ ТВОЄ ОБЛИЧЧЯ СТАНЕ ЖИВИМ УОСОБЛЕННЯ КАРТИН ПІКАССО!!!
Він кинувся на чоловіка, мов справжнісінький псих. Удар за ударом перетворював лице супротивника на розм’яклий пластилін. Лише над правим оком лице побитого перетворилось на тверду гулю, яка з кожною миттю дедалі більше надималась, наче з середини її накачували гелієм. Та зрештою велетень знайшов у собі сили відповісти на атаки Тома. Зібравши усі сили в руках , він штовхнув суперника у груди. Том, зробивши кульбіт, впав на твердий кахель, боляче вдарившись чолом. Нажаль або на щастя, адреналін та лють переповнювали його, тож буквально через мить він з диявольською швидкістю підвівся. Том відчував, як щось поволі витікало через недавностворену дірку в лобі. Здається, останки соціальних норм. Він знову кинувся в атаку. Штопором чоловік врізався в груди велетня. Через мить два сплетених тіла влетіло в якийсь торговий ряд, перекидаючи та гнучи усе на своєму шляху. Том знову опинився зверху. Він хотів завдати якомога більше болі цьому тупорилому супротивнику, тож з усієї сили вгатив супротивнику коліном в пах. Голіаф заволав голосом маленького пекінеса :
- МОЇ ЯЙЦЯ!!!
Через мить він обм’як та вимкнувся. Том підвівся на одне коліно, та раптом йому потемніло в очах. Лише опісля він відчув жахливу біль в районі тім’я. Інтуїтивно розвернувшись, засліплений люттю чоловік завдав удар. Він не помилився. Його кулак загруз в непомірному череві охоронця. Той відступив на кілька кроків назад.
- ТРАХАНИЙ МУДАК, ЗЗАДУ НАПАДАЮТЬ ЛИШЕ ДІВЧАТКА!
- Я уже викликав підмогу, тож краще тобі…
Репліка охоронця була безтактно перебита ногою Тома, котра вгатила захиснику людських прав прямо в роздвоєне підборіддя. Захлинаючись соплями та кров’ю, нещасний повалився на підлогу. Та Тому було МАЛО. Схопивши широку долоню охоронця він почав викручувати її. За мить почувся хрускіт. Так наче хтось розкусив надвоє крекер. Побитий заверещав, та через секунду його крик був перекритий кулаком , котрий усе бив рот подоланого. Шматки губ змішались з зламаними зубами та кров’ю і все це місиво повільно помішувалось язиком. Зрештою, вкотре перетнувши поріг болю, охоронець теж вимкнувся. Том підвівся. За мить лють вивітрилась з нього. В ту ж мить він повернувся в реальний світ. Почув крики та стогін. Обвівши всіх присутніх поглядом, Том знизав плечима й рушив до каси:
- Мені ще пакетик, будь ласка.