Записка якоїсь там людини.

"Люди перестають надіятись, коли їхню надію вбивають у них на очах. Коли все йде шкереберть. Коли ти вже не хочеш прокидатися, бо знаєш що сьогодні все буде те саме, як завжди. Краще закритись у своїх власних снах навіки.
Віддати тепло, коли самому холодно, а взамін отримати лиш пусті обгортки з-під цукерок. Вчити людей теорій, які самі ти ненавидиш - це називається несправидливістю. Вона скрізь.
Вдосконалювати себе, бо кажуть, що ти і є сама країна. Почати з себе і все зміниться на краще? Нісенітниця.
Робити людям добро і будеш ти щасливий? Брехня.
Все це давно протоптано роками, принципами, стандартизацією суспільства. Від такого хочеться блювати. Від такої вічнонової філософії, яка приїлася немов смертельна хвороба, немов пухлина в душі. Мінімалізм, одинарність, однотипність - це все, що зараз є. Просто воно в різних фарбах, ракурсах, з різними спеціями моралі. А коли мораль скисає, як довгостоячий борщ - вона стає аморалью. Тоді і народжується гріхи народу, злі вчинки держави щодо людей, яких вона оберігає. Людство забуло, як виглядає добро.
Ми забуваємо, хто ми є насправді. Ми відбираємо в себе самих себе, свою роботу, яка робить з нас гомосапіенс. Ми створюємо щось нове, заради того аби нічого не робити. Єдине, що ми робимо, так це ковтаєм власноруч створену отруту, той бульйон з домішками гордості, егоїстичності та заздрості. В душі стає брудно, заводяться комахи, жуки, глисти, паразити і тоді вже жодна молитва чи віра не змиє цього.
Час нам навчитись робити те, що ми дійсно хочемо. Кожен з нас має стати тим, ким він хоче. І найголовніше - не встидатися своїх мрій, бо коли це трапляється, людина часто втрачає голову і звертає зі своєї дороги в болото.
Ми повинні вміти контролювати свій емоційний стан, направляти його в русло, створювати своє море і купатися в ньому аж до самої смерті..."

(с) Прастітутка Анджела 29 років. 08.03.2009 р.

Мораль: Не варто людей судити по їх професії, зовнішності, погляді. Не варто. Судіть себе для початку .
ergge
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 11 вер 2015 о 16:39
Анонім Критика
Ми справді забуваємо свою сутність. У цьому цілковито згодна із Вами. Ми забуваємо, як виглядає добро не тому, що його немає взагалі, а тому, що ми звикли відчувати зло, адже його зразу видно, бо воно дошкуляє. А от добро - це легкий, ледь чутний вітерець, якому ми не надаємо значення. Воно є, хоча й ніби його немає. Виправте, будь ласка, орфографію й лексику, зокрема: аморалЛю, встидатися - соромитися, несправЕдливістю.
25 лис 2015 о 22:46
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024