Таларіон. Частина 1
Джек повинен би був відчувати радість, що його брат врешті опинився в такій жахливій ситуації. Так, він певною мірою відчував задоволення, адже цей клятий вискочка, котрий завжди мучив тебе, виходив сухим зводи та був набагато успішнішим за тебе, врешті зірвався у бездонну прірву безумства, проте до цього всього домішувалась якась гіркота та страх.
Дивлячись на Алекса, Джек не розумів, як цей успішний фінансист зумів перетворитись на напівживу істоту, котра зараз сидить у кутку кімнати, пускаючи слину з рота. Підійшовши до брата, він поставив руку йому на плече. Алекс одразу ж відскочив, так наче то була розпечена кочерга. Зістрибнувши з ліжка, душевнохворий натикнувся на книжкову полицю. Першою на землю повалилась людина. Далі , наче приречений на смерть мамонт, шафа похилилась на один бік. Через мить все повернулось на свої місця. Джеку здалось, що все втихомирилось . Він взагалі не любив різких змін у житті чи раптових метаморфоз. Все повинно було йти чітко за планом, без затримок та перетворень. Нажаль цього разу все було не так. Що взагалі може бути «так» у лікарні для психів??? Жахливо нахилившись та розкидаючи довкола власні нутрощі, шафа з гуркотом повалилась прямо на тіло беззахисно лежачої людини. Все це страшенно рознервувало Джека. Просто вивело з себе. Якого чорта в кімнаті душевнохворого взагалі стоїть шафа з книгами? Звісно, домашня атмосфера і все таке, але це все ж таки довбаний псих! Йому немає різниці справа стоїть лампочка чи зліва. Тим більше йому срати на те, чи є поруч якась книжкова шафа.
Здалеку почувся тупіт ніг санітарів. Вже напевне несуть гамівну сорочку. Голова Алекса визирнула з-під велетенської купи книг. Джек зирнув на лице безумного брата . Вгору по тілу поповзли мурашки. За мить до того, як санітари увірвались в палату, зчинивши ще більший бедлам, погляд Алекса був неймовірно чистий та зосереджений. Так наче ніякого безумства не було і в помині. Проте слова Алекса змусили брата засумніватись в тому, що його брат знову на мить став нормальним:
- Чарлі казав, що в Таларіоні ти отримаєш бажане. Та навіщо бажати чогось після візиту в таке місце?
Через мить Алекс був пов'язаний, а Джек – виштовханий з кімнати. Його наздогнав Ерік, кращий товариш здорового брата, який увесь цей час сидів у кутку кімнати, просто спостерігаючи за сценою, що розгорталась на його очах:
- Ти бачив цей погляд? Чув слова???
Ерік був справжнісіньким мрійником. Він не досягнув у житті нічого. Володіючи обширними знаннями майже у всіх галузях, він досі жив за рахунок інших, посилаючись на те, що будь-яка рутинна робота буде лише заважати здійсненню його мрій. Невідомо чому ці двоє досі зоставались такими хорошими друзями. Можливо вони були необхідні один одному, наче дві півкулі мозку – один був творчим началом, а інший відповідав за аналізування точних даних.
Та зараз Джек лише роздратовано відмахнувся від зауважень свого товариша:
- Ти ж чув яку дурню він молов. Звичайнісінький набір слів.
Хоча співбесідник цього не помітив, проте в очах Еріка розгорівся азартний вогник:
- Я впевнений, що у них є сенс, просто ми володіємо недостатньою кількістю інформації задля їхнього розуміння.
- Ну, ну…
- Я тобі це доведу! Просто дай мені трішки часу.
Джек лише стомлено похитав головою і витягнувши сигарету, знервовано закурив її:
- Роби, що вважаєш за потрібне. Твоє життя.
Вони покинули стіни психіатричної лікарні.
Зав'язка http://juramax.com/work.php?id=13313
Подібні роботи
