Сьогодні я вмерла.
душевно...
маршрути кохання гниють у мені ,
самотність стала на диво чемна
вже стукає в двері й кричить "відчиніть"...
Сьогодні я зникла...
назавжди...
пропорції щастя скотились на нуль ,
я просто хочу чистої правди ,
давай без болючих у серце куль...
Сьогодні зів'яла я ...
наче квітка...
засохла без твоїх турботливих рук ,
не знайдеться жодного спільного знімка
та спільної пісні ,що ріже слух...
А я все вмираю ,зникаю та в'яну,
шукаю у інших якісь риси твої ,
ніколи не побачиш мене тужливу та п'яну ,
я гарна артистка і знаю твій світ....
Показати всі коментарі (5)
як добре, що в нас живе кілька різних "я", коли одне вмирає, інші продовжують жити, гарний вірш
Анонім
Критика
Образ ліричної героїні сумний, навіть трагічний - вона вмерла душею, зів'яла, як квітка... Але вона намагається сховати свій тужливий образ від очей коханого, адже не хоче, щоб він її такою бачив. Це підтверджує, що насправді людина носить різні маски, за якими іноді ховає свою сутність, емоції, почуття. Згодна з Вами, що люди - це актори життя. Коли ми граємо певні ролі, то враховуємо своє оточення
Подібні роботи